"З теперішнім рівнем конкуренції у біатлоні навіть топ-30 — хороший результат", — тренер тернопільських біатлоністів Назар Бурик

Про це тренер тернопільських біатлоністів розповів Еспресо.Захід.

Старший тренер біатлоністів Тернопільської області та наставник українських спортсменів Дмитра Підручного, Віталія Мандзина, Тараса Лесюка та Антона Дудченка — Назар Бурик розповів про виступи своїх підопічних на Олімпійських іграх, їхню форму та підготовку до сезону. Тренер також поділився історією власної служби у десантно-штурмових військах, куди його мобілізували у 2024 році, та пояснив, як підтримував зв’язок зі спортсменами навіть під час війни

Як ви оцінюєте виступ Дмитра Підручного та Віталія Мандзина у спринті на етапі Кубка світу в Отепяя?

Виступ оцінюю позитивно. Зараз при такій конкуренції в чоловічому та жіночому біатлоні бути в топ-30 — це дуже хороший результат. Звичайно, хотілося б кращих позицій, але загалом вони показали достойний результат. Особливо приємно, що Віталій стабільно показував на Олімпіаді хороші результати і в естафеті, і в особистих гонках.

Що, на вашу думку, завадило їм боротися за вищі позиції?

Трошки фарту не вистачило. І Дмитро, і Віталій мали моменти, коли обставини не були на їхньому боці.

фото: facebook Назара Бурика

Як для вас пройшов олімпійський сезон?

Я не був весь сезон на місці, бо перебував на фронті. Але спілкувався зі спортсменами дистанційно, сильних зривів не було. Підготовка пройшла добре, хіба що Дмитро кілька разів хворів, і це трохи вибивало його з колії.

Як будується тренувальний процес зараз?

В основному дистанційно підтримуємо контакт, коли вони приїжджають між зборами — обговорюємо, виправляємо помилки. Підхід для Дмитра та Віталія особливо не відрізняється, але кожен спортсмен індивідуальний.

Наскільки відрізняється підготовка досвідченого Підручного і молодого Мандзина?

Особливо не відрізняється, але важливо, що в команді є досвідчений і розумний спортсмен, як Дмитро. Це допомагає і тренеру, і молодим спортсменам.

Які сильні сторони кожного з ваших спортсменів?

Дмитро дуже потужно провів підготовчий період. Я вважаю, що в цьому сезоні він у одній з найкращих форм своєї кар’єри. Якби хвороби його не вибивали з колії та трохи більше фарту, він би показав ще кращий результат. Він стабільний на дистанції та в стрільбі, психологічно стійкий, а його досвід і лідерські якості як капітана команди допомагають і тренеру, і молодим спортсменам.

Віталій дійсно дуже перспективний біатлоніст і, не побоюсь сказати, один із найперспективніших у світі. У юнацькому віці ми обрали стратегію, щоб він поступово доходив до дорослого рівня, зберігши сили для серйозних стартів. Це спрацювало: він щороку додає. Важливо, що у нього є партнер по команді, друг і друге плече, як Дмитро Підручний, і це тільки на користь. Також Віталію треба більше працювати над стрільбою та психологією, бо цього сезону одного точного пострілу іноді не вистачало, щоб показати свій найкращий результат.

фото: Національний олімпійський комітет України

Чи змінюється тренувальний процес перед важливими змаганнями?

В основному підхід індивідуальний. Головне — не захворіти перед стартами, бо це може зіпсувати всю підготовку.

Як проходила підготовка ваших спортсменів до Олімпіади?

Особливо важливий період — це два тижні перед стартами. Тут головне знайти «золоту середину» навантажень: не дати надто багато, щоб не перевантажити організм, і не дати замало, щоб не втратити форму. Кожен спортсмен на такому рівні вже знає, що йому потрібно, як відчувати організм і виходити на пік форми. Дмитро дуже потужно провів підготовчий період, а Віталій стабільно додавав і показував надійні результати, особливо у стрільбі та психологічній готовності.

Ви згадували службу у ЗСУ у 2024 році. Як це вплинуло на тренерську роботу?

У березні 2024-го, коли я приїхав на Чемпіонат світу серед юнаків і юніорів, мене зупинили і відправили до десантно-штурмових військ. На той момент у мене не було броні, і я не роздумував — просто пішов виконувати свій обов’язок. Загалом я пробув на фронті 14 місяців і 5 днів.

Перші місяці були дуже складні: потрібно було повністю перебудуватися з цивільного життя на військове, адаптуватися до нових умов і зберегти життя. Спорт і біатлон відходили на другий план. Проте я постійно підтримував зв’язок зі своїми спортсменами: вони телефонували, цікавилися, як я, а я давав поради дистанційно, допомагав із тренувальними планами та виїздами на збори.

Дуже допомогла підтримка сім’ї та рідних, які молилися за мене та забезпечували допомогу, коли це було необхідно. Попри все, вдалося залишатися на зв’язку з командою і продовжувати тренерську роботу у дистанційному режимі. Це був рік випробувань, але й навчання — зокрема про дисципліну, витримку та відповідальність, які тепер я можу передавати своїм підопічним.

Які цілі ставите перед спортсменами після Олімпіади?

Після сезону зустрінемося і проговоримо плани: над чим працювати більше, над чим менше. Наприклад, Віталію треба більше працювати над стрільбою та психологічною готовністю, а з Дмитром — обговоримо конкретні старти сезону.

• "Я вже кілька років сам збираю свої сани": санкар Андрій Мандзій про Олімпіаду та шлях у спорті