Сьогодні політологу Ігорю Маркову виповнилося б 60 років

Українському науковцю і досліднику Ігорю Маркову 25 квітня цього року могло б виповнитись 60 років. Він помер торік 21 червня після тривалої хвороби

Ігор Марков  – кандидат історичних наук в галузі етнології, політолог, засновник та перший завідувач Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. З 2017 був членом вченої ради Інституту. Очолював ГО "Лабораторія соціальних досліджень у Львові".

Наприкінці 80-х Марков формував молодше покоління львівського протестного руху: "Товариство Лева", Студентське братство, самвидавчий ще "Поступ". Як він казав: "Тоді шлюзи були відкритими, тоді був свіжий вітер і була потреба дерзати. Відкривалися нові простори самореалізації, розвитку країни, суспільства. Вони кликали нас…", – цитував діяча "Збруч".

У перші роки Незалежності України Марков заснував політологічний центр "Генеза", а також журнал з такою ж назвою. Був керівником і координатором дослідного відділу Політологічного центру "Генеза" Благочинного Фонду "Ставропігіон", головним редактором науково-аналітичного щорічника Політологічного центру "Ставропігіон".

Брав участь у багатьох міжнародних наукових проєктах, які відіграли значну роль у формуванні політичних платформ та засад українського суспільства. У 2010 році Ігор Марков займався комплексними соціологічними дослідженнями "Процеси української трудової міграції в Росії: соціальні та гендерні аспекти". Писав про мігрантів – "Опрацювання концепції політики циркулюючої міграції українців до ЄС у взаємодії експертних середовищ та аналітичних центрів України та ЄС" та ін. 

"На наших очах відбулось утвердження поняття гуманітаристика. Тобто, фактично ми, історики, соціологи, етнологи, психологи, об’єднуємося цим поняттям перед нинішнім світом. І, власне кажучи, це дослідження чи напрями, в яких ми провадимо ці дослідження, є соціальні спільноти, рухи, явища, нарешті вивчення соціодинаміки, структур, ідентичностей. І нарешті можемо сказати, що соціальну антропологію визначає прямування до інтерпретативного бачення культури, формування моделей до розуміння феноменології соціокультурних процесів", – розповідав він.

Його статті публікували не лише в Україні.  Німеччина, Польща, Франція, Великобританія, США могли краще розуміти Україну завдяки його текстам. 

Ігор Марков мав численні виступи на телеканалах, а останній виступ у медіа відбувся незадовго до його смерті. Остання лекція -  "Російсько-українська війна: нові засади міжнародної безпеки". Як написав громадсько-політичний діяч Олег Яськів, виголосив її місяць перед смертю.