Якщо задати у пошуку системи Googlе синоніми до слово "горизонт", то пошукова система відразу видасть аж 12 варіантів – обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай та овид. І всі вони про лінію, де небо межує із землею. Таку звабливу, до якої ще в дитинстві хотів дійти, але яка все віддалялася змінюючи контури. А потім переростала в іншу, а за нею ще в іншу. До безкінечності. Однак той шлях, який пройшов, був геть немарним – сповненим щирих емоцій, вражень, відчуттів.
Кожна нова мандрівка передбачає шлях до горизонту, й оцю множинність (отже розширення) тих горизонтів я дуже люблю. Бо за одним завжди є інший. І є шлях, долаючи який, справді відчуваєш – живеш.
Ще довколишність була зеленою, але вже осінь.
За 125 км від Львова є 16-метровий камінь, яким дідько кидав, щоб розчавити у Підкамені місцевий монастир – та не докинув, сил забракло. А за іншою гіпотезою – шмат коралового рифа, який виник мільйони років тому, коли тут ще було море. До речі, біля Чортового Каменя у Підкамені не лише цікаво познимкуватися, а й голосно покричати, слухаючи потім власне відлуння.
Монастир у Підкамені, який у нинішньому вигляді датовано 17-18 століттям, має дуже багату, втім не завжди веселу історію. "Східна Ченстохова", як свого часу називав це місце король Ян Собєський, була справжньою фортецею, оточена бастіонами та мурами з круглими двоярусними вежами. Однак це не врятувало її від серйозних труднощів після першого поділу Речі Посполитої (1772) та приєднання Галичини до австрійської корони. Хоча найстрашнішим стало для монастиря ХХ століття. Зокрема під час Першої світової війни внаслідок артилерійських обстрілів згорів дах монастиря та храму, завалилася верхня частина вежі, вогонь знищив цінну бібліотеку та архів. Не встигли то все відбудувати, як розпочалася Друга світова війна. Але часи, що настали після неї, були для монастиря значно темнішими. Радянська влада, перетворивши головний храм монастиря на конюшню та гараж, організувала спершу на території обителі в’язницю, а тоді психоневрологічний диспансер закритого типу. Ченці до монастиря повернулися тільки у 1997 році. Нині пам'ятка перебуває під опікою монахів-студитів УГКЦ і має назву "Походження Древа Христового".
Колона з фігурою Богородиці постала у Підкаменському монастирі 1719 року. Як розповідають місцеві, у часи безвір’я фігура потемніла, а віднедавна активно самоочищувалася, відблискуючи позолотою.
Роззирнутися довкола.
Один з найкраще збережених замків Тернопілля – Скалатський замок.
Старий єврейський цвинтар у Кременці. Він вважається одним із найбільших у Європі, і одним із найстаріших, що збереглись до наших днів. Тут поховано майже 3400 людей.
Дерева та емоції.
Історія Кременецьких катакомб-каменоломень має понад 500 років, відколи місто отримало Магдебурзьке право.
Віковічний мешканець катакомб.
Стелю тут підтримують як дерев’яні стовпи, яким понад п’ять сотень років (до речі, торкатися їх, на яких росте кілька десятків видів усіляких грибів, наполегливо не радять), так і кам’яні.
Дощик.
Сатанів. Ракурс.
Лісовими стежками.
У давніх руїнах є особливий чар – їхня справжність. Сатанівський замок.
Печера Відлюдника у Країні Волхвів. Шукати її слід за селом Крутилів на Тернопільщині.
Слід у скелі дуже нагадує лапу дракона.
У Сатанові є своя майже Верховна Рада. Ноу комент))))
Але є тут і сакральні місця. Гарно.
Тернопіль Архікатдеральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (18 ст.) – поодинока споруда, що залишилася з минулого часу.
Вода і камінь
Вечір.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.