Про це – у спеціальному сюжеті журналістки Ольги Лень для програми "Вечір з Миколою Княжицьким", передає "Еспресо.Захід".
На сьому річницю підписання Мінських угод відсутність результату переговорів політичних радників лідерів країн Нормандського формату є позитивною новиною.
Дмітрій Козак, радник президента РФ зазначив: "Позиція України була непоступлива. Відмовилися навіть цитувати Мінські угоди. Питання майбутнього постконфліктного статусу територій, повинні вирішуватися в консультаціях і обговореннях з представниками окремих районів. Це ключове різночитання, яке Україна відмовилася узгодити…"
Нормандський формат у черговий раз зайшов в глухий кут. Свідчення цього – вісім годин без жодного результату. Голова Офісу президента Єрмак сподівався в Берліні домовитися щодо припинення вогню, відкриття КПВВ, обміну полоненими. Козак заявив, що на зустрічі в Берліні про це навіть не говорили. І послав Єрмака домовлятися з окупаційними адміністраціями.
"Політичні умови закінчення конфлікту (мова в першу чергу про конституційний статус Донбасу) повинні бути узгоджені. І після цього всі інші питання, пов'язані з гуманітарними, економічними питаннями − це вже технічні питання", − зазначив Дмітрій Козак, радник президента РФ.
Попередній президент Петро Порошенко мав чотири чи п'ять варіацій дорожніх карт виконання Мінських угод.
"Три документи Мінських угод, які складають мінський пакет, − це не є священні тексти, наче 4 Євангеліє. А ті, хто будував виборчу кампанію на нищівній критиці Мінських угод, не запропонували жодної альтернативи", − зауважив Петро Порошенко.
Чинний президент Володимир Зеленський уже спробував і на поступки йти, і рухатися малими кроками. Результатів всіх зусиль тільки два. Є більш-менш стала лінія розмежування. І двом президента по черзі вдалося витягнути з російського полону кілька тисяч людей. Але як були розбіжності у прочитанні Мінських угод між Україною і Росією, так вони й залишилися.
Схематично шлях виконання угод сторони бачать так. Україна вважає, що треба спочатку припинити стріляти, звільнити всіх заручників і вивести іноземні війська з території України. Далі вже можна говорити про якісь особливі статуси для колишніх окупованих територій, амністії та проведення виборів за якийсь час після налагодження нормального життя і повернення вимушених переселенців. Коли з Києва говорять про повернення контролю над кордоном, то це насправді не самоціль. Мета України − гарантовано очистити свою територію від російських військ та впливів. Форми можуть бути різні. До прикладу, Хорватія не мала контролю над кордоном, аж до проведення місцевих виборів. Але кордон контролювали міжнародні сили.
"Говорили, наприклад, про міжнародний контроль кордону, про плани закрити кордон. І тоді поступово готувати окуповані території до виборів. Але Лавров, я дуже добре пам’ятаю, казав: "Ні, ні, ні тоді ви виберете того, кого хочете. А ми маємо забезпечити, щоб там були ті, хто ми хочемо" абсолютно відверто. Тому жодна логіка, крім того, щоб Росія контролювала Донбас, а потім втюхати його нам, як троянського коня, і щоб ми за нього платили, у Росії немає. Ну і, звичайно, ця вимога "сідайте за один стіл з нашими окупаційними адміністраціями – тоді у вас всередині громадянський конфлікт, громадянська війна, а ми тут начебто ні до чого" – ця логіка завжди була у Росії й вона буде намагатися далі її підсунути", − зазначив Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2014-2019 рр).
РФ вимагає, щоб Україна спочатку зробила конституційну реформу та закріпила особливий статус Донбасу в Конституції. Далі мають пройти місцеві вибори і міліція, прокуратура та суди будуть підпорядковуватися місцевій владі. Само собою, має бути амністія для всіх бойовиків. А про припинення вогню та заручників Москва традиційно пропонує розмовляти з місцевою владою окремо від виконання політичних вимог. Тобто, цілком може бути ситуація, коли вже й вибори пройшли, а українські в'язні досі сидять на підвалах цього анклаву.
"Завдання Путіна яке? Федералізація України, розпад, напіврозпад України ну і фактично знищення України, як унітарної й взагалі держави, як такої. Тому зрозумійте, що мінські домовленості – це ж нічого нового. Це калька, яку Путін уже застосував. У Придністров’ї, в Абхазії, в Осетії. Там нічого нового і ті самі гравці", – Арсеній Яценюк
Збігів у цих дорожніх картах мало. Але, як не парадоксально, обидва плани можна вписати в логіку Мінських угод. Крім чіткої вимоги в першу чергу припинити вогонь і Дебальцеве, яке мало б залишитися під контролем України.
"Завдання Путіна яке? Федералізація України, розпад, напіврозпад України ну і фактично знищення України, як унітарної й взагалі держави, як такої. Тому зрозумійте, що мінські домовленості – це ж нічого нового. Це калька, яку Путін уже застосував. У Придністров’ї, в Абхазії, в Осетії. Там нічого нового і ті самі гравці. Ну от з ким веде перемовини українська влада? Козак. Хто такий Козак? Це автор знищення Молдови через його домовленості про Придністров’я. Тому я не знаю жодних домовленостей чи угод, які підписували Росія, після того, коли вона здійснювала агресію проти незалежних країн, які закінчились тим, що ці незалежні країни повертали свої території", − сказав експрем'єр-міністр України Арсеній Яценюк.
Як же ми втрапили в такі угоди? Щоб зрозуміти, чому вони такі, як вони є, треба згадати, в яких умовах вони підписувалися. Мінські домовленості − це не один, як часто думають, а три документи.
Перший Мінський протокол підписали в вересні 2014 року. В липні того року українські війська йшли в наступ і поступово звільняли окуповані російськими проксі території Донецької та Луганської областей. Ще 6-7 серпня з'явилася повідомлення, що під Ізварине зайшли окремі підрозділи російських збройних сил. Реактивна та ствольна артилерія з російської території через кордон обстрілювала українські війська. 18 серпня українські регулярні та добровольчі сили розпочали операцію з визволення Іловайська. У ніч на 24 серпня ситуація різко погіршилася − на територію Донбасу зайшли значні регулярні підрозділи збройних сил РФ. Українські війська почали втрачати позиції.
25 серпня в Мінську відбулися переговори президента України Петра Порошенка з російським президентом Володимиром Путіним. Там вперше домовилися провести у Мінську зустріч робочої групи у форматі Україна – Росія – ОБСЄ, щоб спробувати знайти вихід із кризи на Донбасі. Пізніше це стане Тристоронньою контактною групою.
Протягом двох діб після цієї зустрічі військова поразка українських сил стала очевидною. В таких обставинах Тристороння група 5 вересня підписала Мінськ-1.
"Перші Мінські угоди з'явилися після Іловайська, а другі – під час Дебальцеве. І Путін насправді загрожував багато разів, що він піде далі. Не потрібно порівнювати ситуацію зараз, коли кажуть про деескалацію, і ситуацію 2014 чи 2015 року, коли для Путіна була можливість іти вперед. Коли наша армія складалася з героїв, але озброювалася і забезпечувалася зовсім іншим чином...Це результат насправді тиску, для того, щоб отримати компроміс, виграш часу. Цей час був виграний", − наголосив Павло Клімкін.
Перемир'я було оголошене одночасно з попередженням про введення з 8 вересня хвилі санкцій коаліції світових держав проти Росії, якщо вона не припинить агресію, та призупиненням партнерства НАТО з РФ. Мінські угоди: це наслідок військових поразок України. Перший Мінський протокол був фактично угодою про припинення вогню. Але вже містив згадки про амністію колаборантів, особливий статус окупованих територій та проведення там місцевих виборів
РФ дуже швидко порушила угоду і провела 2 листопада вибори до "органів влади "ЛДНР". Попри те, що Верховна Рада України вже призначила вибори до місцевих рад в ОРДЛО на 7 грудня 2014 року. Припинення вогню також не сталося. Тривали бої за Донецький аеропорт. 13 січня 2015 року російські бойовики обстріляли блокпост під Волновахою, влучили в маршрутку, загинуло 12 цивільних осіб. 24 січня російська артилерія обстріляла східні околиці Маріуполя, 31 людина загинула.
Наприкінці січня 2015 року російські війська почали наступ на Дебальцевський плацдарм. Щоб зупинити бої, 11-12 лютого "нормандська четвірка" узгодила Комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу. Згодом у мемуарах президент Франції Франсуа Олланд писав, що Путін спеціально зволікав з підписанням документа, аби російські війська завершили оточення Дебальцеве. Втім Кремль і в цей раз порушив угоду відразу після підписання. Повне припинення вогню мало відбутися 15 лютого. 17 лютого Рада Безпеки ООН схвалила резолюцію щодо "Мінська-2". Але у цей самий час російські сили захоплювали Дебальцеве. Атаки на позиції ЗСУ тривали до 21 лютого.
Чому там не написано "вивести всі російська війська і контроль над кордоном"? Тому що в той момент українська армія відступала. Мова йшла зовсім не про те, що нам хочуть повернути наші території й ми думаємо, на яких умовах ми готові їх взяти назад. Ситуація була геть іншою.
Мінські угоди в найкритичніший час дозволили зупинити російський наступ. Мінські угоди дали такий необхідний час для будівництва української армії. Мінські угоди дозволили зцементувати світову коаліцію на підтримку України. Мінські угоди дали можливість застосувати санкції... Ці рішення дали можливість нам забезпечити збереження держави", – зазначив Петро Порошенко.
"Формула Штайнмаєра не має сенсу. Вона не погана, не хороша. Вона дозволяє Росії вимагати, що які б не були вибори, потім відповідно запускається російська версія мінських домовленостей, і в цьому сенсі вона погана. А так насправді вона ніколи не буде виконана", − Павло Клімкін.
"У мене реакція була тоді тільки одна, що ці мінські угоди ніщо більше, як тимчасова угода про припинення вогню. Все. Не дати можливості Путіну іти далі. І я залишаюся на цій позиції до сьогоднішнього дня. Мінські угоди – виконали свою функцію. Це була угода про припинення вогню, але Росія навіть це не зробила. Вона навіть зараз не припиняє обстрілювати українців", – сказав експрем'єрміністр України Арсеній Яценюк.
Україна намагалася виконати угоди. 16 вересня 2014 року Верховна Рада ухвалила закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". Дію саме цього закону тепер продовжують кожного року. Найбільш драматичний для України пункт 11 − внесення змін до Конституції. У документі говориться про проведення конституційної реформи, яка передбачає як ключовий елемент децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених із представниками цих районів).
"Я казав це ще під час цієї довгої ночі. Зокрема, внесення Конституції – це ніколи не буде працювати. Ці всі статуси – не статуси, ну закон, який голосувався в Раді реально кожного року, це от якщо з інтернетом порівнювати, це посилання. Насправді він пустий. Він реально є тільки оболонка. Якщо все відбудеться правильним демократичним, відкритим прозорим шляхом, то тоді можуть виникнути якісь подальші дії. А якщо все відбудеться, в сенсі вільних і чесних виборів – ніякої Росії там не має бути. Всіх цих посіпак теж не має бути. Тобто це з самого початку зрозуміло і Росія відбивалася руками й ногами – ми ж там прописали всі копенгагенські критерії. Які там копенгагенські критерії – подивіться на вибори в самій Росії й, як кажуть, зробіть висновки", − наголосив Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2014-2019 рр).
Перша і єдина спроба внести зміни в Конституцію відбулася в серпні 2015 року. Верховна Рада тоді змогла ухвалити поправки в першому читанні. Голосування супроводжували сутички біля Ради, вибух гранати. Загибель чотирьох бійців Нацгвардії. Другого читання вже не було. Для української влади це стало "червоною лінією", перейти яку нереально. Зеленський також це розуміє. Напередодні поїздки до Берліна Андрій Єрмак зустрічався з журналістами та блогерами, яким сказав, що Банкова хоче компромісу, але без змін до Конституції.
"Чи готова на сьогоднішній момент влада імплементувати Мінські угоди? Я думаю, що готова. Але її стримує тільки одна річ − вони бояться реальних бунтів і реальних заворушень всередині країни. Тому що сьогодні понад 50% громадян не сприймають імплементацію Мінських угод на російських умовах", − переконаний Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього.
Обхідний маневр Зеленський спробував зробити на саміті лідерів країн Нормандського формату 9 грудня 2019 року в Парижі. Він пообіцяв інкорпорувати "формулу Штайнмаєра" в українське законодавство.
"Формула Штайнмаєра не має сенсу. Вона не погана, не хороша. Вона дозволяє Росії вимагати, що які б не були вибори, потім відповідно запускається російська версія мінських домовленостей, і в цьому сенсі вона погана. А так насправді вона ніколи не буде виконана", − вважає Павло Клімкін.
Усі сім років РФ використовує Мінські угоди для підриву України з середини. Весь цей час західні партнери також схиляли Україну до поступок. Зараз також побутує думка, що на Зеленського тиснуть.
"Іде реально безпрецедентний тиск на Україну з тим, щоб ми так чи інакше імплементували мінські угоди. Заяви Макрона, заяви Шольца, заяви представників США говорять нам тільки одне: мінські угоди, мінські угоди і ще раз мінські угоди... Ну дивіться, імплементація мінських угод в цьому форматі, в якому нам зараз пропонують і Франція, і Німеччина, і тим більше Російська Федерація, – це приєднання України до ОРДЛО і, по суті, перетворення ОРДЛО на таку собі Чечню всередині України. Тобто ми отримаємо кадировщину тільки не у квадраті, а я боюсь що в п’ятій чи шостому ступені. Тому ми будемо мати неконтрольовані бойові організації, які пробуватимуть нав’язувати ті чи інші варіанти Україні", − переконаний Вадим Денисенко.
Проте перемовник від РФ говорить цікаві речі, які змушують подивитися на ситуацію інакше.
"Як мені здається, на позиції України ця паралельна дипломатія практично ніяк не відбилася. Готовності натиснути на Київ я не побачив. Побачив спроби знайти якусь зручну нішу, щоб Україна продовжувала ту лінію, яку вела протягом попередніх семи років", − зазначив Дмітрій Козак, радник президента РФ.
Держсекретар Ентоні Блінкен нещодавно заявив, що Україна практично все виконала і тепер треба вимагати це від Росії. Так може Зеленський вигадує, що на нього тиснуть? Або намагається перекласти на Захід відповідальність за ті поступки, які сам хоче зробити? І можливо, саме зараз є унікальне вікно можливостей, щоб змінити Мінські угоди на користь України. Або взагалі їх позбутися?
"Мінські угоди юридично не обов'язкові для України, вона їх не ратифікувала, як і РФ. Тому про міжнародні зобов'язання тут нема сенсу говорити. Це радше політико-дипломатичний процес, ніж суто дипломатичний, який до чогось юридично зобов'язує. Я вважаю, що оскільки увесь Захід вважає, що Росія підписалася під мінськими угодами як сторона конфлікту й на неї накладають санкції за те, що вона не виконує мінських угод, то нам не потрібно від них відмовлятися, оскільки на сьогодні це єдиний фактор, який фактично послаблює РФ. Це санкції Заходу. Інше питання, що потрібно приводити формат Мінського процесу, тобто дипломатичного процесу, у відповідність до мінських документів. От у мінських документах, зокрема в протоколах, достатньо ясно сказано, что Росія є стороною конфлікту. У мінських документах, у комплексі заходів, чітко сказано, які законопроєкти ми маємо обговорювати з ОРДЛО. Відповідно, всі інші теми – це й військова безпека, і обмін полоненими, і гуманітарна ситуація, потрібно обговорювати з РФ, а на сьогодні вона не обговорює з нами нічего", − сказав Сергій Гармаш, представник ОРДЛО у ТКГ.
"Я вважаю, що їх не можна виконати. Принципово не можна виконати. ... Це потрібно було робити в 2019 році. Коли був шалений рівень підтримки. І коли Путін створив привід. І почав масовану паспортизацію, видав свій указ. Як тільки указ був виданий, потрібно було казати: якщо це почнеться – ми відмовляємося від мінських домовленостей. Тут все абсолютно зрозуміло. Мінські домовленості не мають нічого спільного з міжнародним правом. І не є юридично обов’язковими. А якби вони були в міжнародному праві – є такий принцип: зміни суттєвих обставин. Якщо змінюються обставини, то все – до побачення. Але тут навіть немає ніяких угод, це ж домовленості", − зазначив Клімкін.
"Складність у тому, що ми не можемо просто сказати, що ми відмовилися. Знаєте, хто має відмовитися? Мають відмовитись Україна, Німеччина, Франція, Європейський Союз і США разом, спільно. Заявити наступне: вісім років ми витратили на те, щоб змусити Росію припинити вогонь, щоб змусити Росію вийти з Донецька і Луганська, щоб змусити Росію виконувати міжнародне право і нам це не вдалося зробити. Не Україна, а Росія винна в тому, що мінські угоди не виконані. Не Україна, а Росія роздає паспорти незаконно громадян України й фактично форму там російський анклав. Не Україна, а Росія призначила так званих керівників так званого "ДНР" і "ЛНР", які стали членами партії Путіна "Єдіная Расія". Таким чином фактично західники повинні сказати: "Все. Закінчили. Зараз у нас немає дискусії про те, що Україна повинна вести розмову з так званими ДНР і ЛНР. У нас тільки одна дискусія – Росія, ви захопили територію України. Ви повинні відновити територіальну цілісність. Ми ведемо розмову тільки з вами. І якщо ми будемо підписувати нову угоду, це тільки угода між Україною, Росією, за посередництва західних партнерів", − переконаний Яценюк.
Між тим уже другий тиждень російський телевізор розказує, як Україна готується наступати на Донбасі. Як диверсанти мінують Донецьк з Луганськом і готуються завалити мирними жителями госпіталі, щоб не було куди ополченців класти. Схоже, що РФ пішла на друге коло: військова ескалація, переговори й примушування до виконання політичних вимог. Але ситуація може погіршитися і без бойових дій. РФ уже роздала шістсот тисяч паспортів на окупованих територіях. У Держдуму внесли пропозицію визнати "ЛДНР" і ввести туди російські війська як "миротворців", за прикладом Абхазії, Придністров'я та Осетії. Хтось вважає, що РФ не наважиться. Але чи отримає Росія покарання, якщо зробить це? Україні варто готуватися і до такого варіанта.
Громадянам України також варто розуміти: не реально − програти на полі бою, а потім виправити все дипломатичним шляхом. Зеленський таке обіцяв, але вже за рік стало ясно, що це обман. Не буває хороших умов капітуляції. Це ілюзія, що можна капітулювати і зберегти гідність. Виконання Мінських чи інших угод на прийнятних для України умовах буде лише тоді, якщо РФ не зможе виграти військовим шляхом і буде вимушена поступитися. Наше завдання зараз − встояти й не дати себе перемогти.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.