"Еспресо.Захід" поспілкувалося із засновником "Артефакту", істориком і поетом Романом Коржиком.
Романе, що "Артефакт" пропонує своєму читачеві?
Ми пропонуємо нашому читачеві поглянути на історію та культуру як на ґрунт для створення нового продукту, який буде рухати економіку вперед. Наведу простий приклад: коли у Львові 2007 року з’явилася "Криївка", я зауважив, що засновники закладу взяли факти, міфи та легенди про ОУН та УПА і перетворили на новий продукт – концептуальний ресторан. Це була перша в історії точка дотику теми УПА з поляками і московитами, яка не дратувала поляків і московитів. Зрештою ця ідея стала філософією та ідеологією журналу "Артефакт". Ми створюємо контент у вигляді текстів, мемів і лекцій, що мають на меті дати свіжий погляд на історію, який зможе зацікавити молодь та масову аудиторію загалом. Наприклад, на нашому сайті, а також в нашому інстаграм-журналі читач знайде статті, в яких ми пишемо про феномен ОУН з точки зору маркетингу, розглядаємо Івана Франка як політтехнолога та копірайтера, також читач зможе ознайомитися з творчістю митців, промоцією яких ми займаємось, а крім того, придбати одяг та горнятка з принтами наших мемів на історичну тематику.
Яких тем ви торкаєтеся на своїх лекціях і де їх можна почути?
Наші заходи ми проводимо на території арт-центру "Дзиґа" й у Домі культури "Nazva", що розташований на Заводській 31. ДК "Nazva“ – це молодіжний мистецький простір, із засновниками якого – Павлом Гоцом та Вікторією Дзизюк – "Артефакт" тісно співпрацює. Зокрема на території ДК "Nazva" щоп’ятниці ми проводимо "Легкий освітник" – лекції на різноманітну культурно-історичну тематику. Темою останніх лекцій була історія панк-року, де я в тандемі з Павлом Гоцом, як історик та музикант, розповідали про історію панку, його витоки і становлення, розбирали політичний та соціальний підтекст цього жанру, а також особливості звучання панк-музики, її еволюцію.
Окрім цього, в моїх лекціях важливою є тема історії України в глобальному контексті. Популяризуючи напрацювання вчених-істориків, зокрема видатного львівського історика Ярослава Грицака, я намагаюсь пояснювати, як ті чи інші світові тенденції та процеси визначали розвиток нашої країни в минулому. До прикладу, як відкриття Америки у 1492 році пов’язано з українським козацтвом, або ж як відбувалися процеси творення націй у XIX столітті, і яку роль в процесі творення української нації відіграв Іван Франко. Цю тему я вважаю дуже важливою, оскільки багато українців через деякі недоліки нашої шкільної програми сприймають історію України за якийсь лінійний процес, відірваний від розвитку всього світу.
Розкажіть про митців з якими ви співпрацюєте
Перша авторка, з якою ми почали співпрацю, – це Софія Ленартович. Саме завдяки Софії старт "Artefact Label", який відбувся в цьому році, був дуже успішним. Ми з перших кроків взяли курс на просування наших авторів не тільки в Україні, а й за кордоном. Софія Ленартович брала участь у міжнародному поетичному фестивалі в США у місті Х’юстон, потім вона стала учасницею Афінського поетичного фестивалю. Саме для цього фестивалю ми зняли кліп на її поезію. Софія також презентувала один зі своїх кліпів на фестивалі в Мексиці. Потім вже самостійно подалась на фестиваль "Прописи", який ПЕН-клуб організовував в Івано-Франківську. Її участь схвально оцінена професійними літераторами, що дає певні надії і пророкує їй майбутнє. Зараз ми займаємось промоцією її відеопоезії "Гріхи" із циклу "Голоси". Також, не будучи основними промоутерами, ми допомагаємо з організаційними, технічними та маркетинговими питаннями музичному гурту "Nazva". "Nazva" – це музичний дует, учасниками, якого є вже згаданий Павло Гоц та Ярослав Яровенко. Хлопці ідентифікують свій стиль як альтернативний етноарт хаос. Основою музичних творів проєкту є синтез поезії, цитат на твори класичних композиторів, музику, пісні та ритми різних народів світу.
Як ви прийшли до популяризації історії та культури? Як власне народився "Артефакт"?
Я сам з Полтави, хоча коріння в мене галицьке. Коли закінчував історичний факультет ПНПУ ім. В.Г.Короленка, постало питання: чим я надалі можу займатися? Я попрацював і вчителем історії, і науковим співробітником у музеї, паралельно ще зі студентських років займався організацією концертів, літературників, виставок та фестивалів. Я був учасником мистецького об’єднання "Magnum Opus", і працюючи там, отримав деякі журналістські навички: навчився створювати пресрелізи, брати інтерв’ю в письменників і писати репортажі. Так я прийшов до журналістики та піару. Коли в Полтаві відкрилося інтернет-видання "Трибуна", мені запропонували вести там колонку – відтоді пишу популярні тексти про історію. Це якраз припало на початок процесу декомунізації в Україні. В 2015 році в Полтаві відбувалися публічні дискусії серед істориків та громадських активістів щодо перейменування вулиць. На тлі таких дискусій "Трибуна" запустила проєкт "Хто ці люди?". У рамках проєкту ми писали про постаті тих історичних діячів, на честь яких вулиці були названі раніше, і тих на честь яких вони перейменовувались. Такі публічні дискусії – це дуже корисно, бо це, по-перше, чесно й дає змогу громадськості відкрито обговорити болючі теми, дійти консенсусу, а, по-друге, вони дають поштовх до продукування класного контенту. Саме тоді я зрозумів, що історія та культура "в тренді", і вони заслуговують не тільки на те, аби просто займати окрему сторінку в медіа, а й на те, щоб бути центральною темою для окремих популярних культурно-історичних видань. Так народилася ідея "Артефакту".
Зреалізувати її вдалося вже після переїзду до Львова. У цьому мені допомогли мої друзі Вадим Патик та Андрій Пеляк. Вадим – історик за фахом та громадський діяч з Полтави, разом з ним ми займалися наповненням сайту "Артефакт". Андрій – фахівець з IT, він власне створив сам сайт. 16 вересня 2017 року "під шумок" Форуму видавців ми презентували "Артефакт" вперше, а наступного року, вже будучи затвердженими в програмі Форуму, ми провели ще одну презентацію вже оновленого журналу "Артефакт" в "Дзизі". На той час в нас з’явилася стратегія, низка ідей, за плечима вже було багато івентів і публікацій. Потім Вадим відійшов від роботи. У ролі менеджера журналу долучилась випускниця Української академії лідерства Аліна Сторож. Ми тоді почали проводити події у коворкінгу "Forge Hall“, навіть мали можливість використовувати його частину як офіс, бо добре комунікували з власником. А за два місяці після презентації у Львові поїхали у презентаційний тур Чернівцями, Франківськом та Тернополем.
Які плани журнал "Артефакт" має щодо розвитку?
Ми хочемо започаткувати формат "Artefact Academy" – неформальну гуманітарну академію, де ми могли б провадити систематичнішу лекторську роботу, куди б ми запрошували фахівців з різних галузей гуманітарного знання для проведення освітніх заходів, записували відеолекції. Для цього "Артефакту" потрібна локація, обладнання для відео- та звукозапису. Щоб втілити цей проєкт в життя ми хочемо зустрітися з представниками місцевого бізнесу і домовитися про співпрацю. Ще однією метою "Артефакту" є вихід у друкований формат.
Фото: надав Георгій Пашинський
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.