Серед моделей в експозиції світлин "Еrosand Тhanatos" Іллі Лєвіна, відкритій у Музеї ідей та присвяченій його пам’яті, є і наша колега, відома львівська журналістка-культурологиня, письменниця Олена Лань, котра зараз мешкає у Празі. Знаного фотографа, професіонала своєї справи, за якого промовляли не звання, а його роботи (і насамперед художні альбоми, яких зробив кілька десятків, виданих тут і за кордоном (чого вартує тільки випущений у світ в Японії альбом із відзнятими Іллею Лєвіним роботами Пінзеля, що його – як сам жартував у різних товариствах - "не гріх і за труною понести"), не стало два роки тому, інформує "Еспресо.Захід".
"Цей фотограф знімає все, не в сенсі – поспіль, а фахово, – казала свого часу з нагоди відкриття фотовиставки Іллі Лєвіна у львівській галереї Гері Боумена мистецтвознавиця Віта Сусак. – Йому замовляють фотографії моделей, політиків, діячів культури. Він фотографує міські будівлі всередині і ззовні, знає, як зазнимкувати вітраж, заінтригувати інтер’єром, схопити характер фасаду. До Іллі Лєвіна звертаються музеї, колекціонери, і він фотографує зброю, меблі, картини, малюнки, офорти, дерев’яну і мармурову скульптуру… Але крім професійних замовлень, є речі, які Ілля Лєвін знімає для себе… Його фотографії фіксують наше життя, або, точніше, видимість життя, те зовнішнє – тіла, одяг, приміщення, – в якому проживають свої біографії невидимі ні оком, ні фотоапаратом "людські" я…Його герої можуть бути занурені в інтер’єр, але там все одно немає нічого зайвого, будь-яка деталь виправдана. Інтер'єр завжди дуже важливий, він – своєрідне паспарту приватного людського життя, що дозволяє не тільки реконструювати минуле, уявити сучасне, але іноді й передбачити майбутнє. Приміщення, в яких знімає фотограф, не належать його моделям, вони там не мешкають, але, опинившись, виявляють співзвучність між запропонованим простором і власним світовідчуттям. В основі, природно, прихована співзвучність зі світовідчуттям фотографа, який поєднує цих людей і ці інтер’єри в один кадр".
"Видимість життя і є наше життя", – любив казати Ілля Лєвін. Ця цитата лягла в епіграф експозиції, покликаної стати своєрідною запаленою свічечкою пам'яті на могилі митця, ерудита, що усупереч усім життєвим обставинам створив себе сам і став у житті тим, ким справді хотів стати – фотографом.
Ярина Коваль
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.