"Піду в церкву молитися за наших захисників": жителька Херсона про повернення додому, життя у львівському прихистку та "зустріч" із росіянами

Уже понад пів року жінка мешкає у Львові – у прихистку благодійного фонду "Твоя опора". На західну частину України Надія разом із двома дітьми виїхала з Херсона. Деякий час вона проживала під окупацією, але після звинувачень росіянами в організації проукраїнського мітингу виїхала з рідного міста.

"У соціальних мережах була група, де ми з херсонцями домовилися на 9 травня розвішувати наші синьо-жовті стрічки й показати росіянам, що Херсон – це Україна. Поки ми розвішували, до нас підійшло четверо в балаклавах. Облич їхніх ми не бачили, імен своїх вони також не назвали. Привезли нас у місцеве відділення СБУ. Почали лякати шокером і заявляти, що я організаторка мітингу", – пригадує Надія.

Це щастя, що після такої "зустрічі" жінку відпустили і їй загалом вдалося виїхати з окупованого Херсона.

"Після того випадку я почала боятися, що рашисти впізнають мене на вулиці й так легко вже не обійдеться. Тож списалася в соцмережах із сім’єю, яка готова була взяти нас із дітьми з собою в машину. Дорога була важкою. У колоні на виїзд було 101 авто. Кожне рашисти зупиняли на своєму блокпості. Перевіряли документи, розпитували, куди їдемо. Ми брехали, що в межах окупованої території. Я не знаю, як нам вдалося виїхати. Так щастило не всім. Були випадки, коли люди тижнями стояли під палючим сонцем, а потім не витримували та поверталися назад. Не жаліли навіть жінок із немовлятами", – розповідає жінка.

У Львові Надія з дітьми знайшли місце в прихистку благодійного фонду "Твоя Опора". Спершу жили в загальній кімнаті разом із десятками інших українців зі схожими історіями, а після ремонту та розширення прихистку переселилися в окрему кімнату. У Львові Надія знайшла роботу, а діти пішли в школу та дитсадок. Однак попри яку-не-яку стабільність, яка з’явилася в їхньому житті, жінка все одно дуже хоче назад додому, в рідний український Херсон.

Фото: Твоя Опора

"Я плакала, коли дізналася, що наші військові звільнили Херсон. І від щастя, і від горя. Бо дуже багато наших хлопців загинуло. Щиро співчуваю їхнім батькам, дружинам, дітям. Перше, що зроблю, коли повернуся, – піду в церкву молитися за наших захисників!" – ділиться Надія.

Жінка мріє повернутися в Херсон, але поки не поспішає. Каже, не хоче ризикувати дітьми, адже росіяни мстяться й часто обстрілюють місто. Але як тільки стане безпечніше – одразу додому.

Однак попри все в Херсоні продовжують проживати люди, які пережили окупацію й зараз потребують допомоги. У перші дні після звільнення благодійний фонд "Твоя опора", в прихистку якого мешкає Надія, передав херсонцям продукти, засоби гігієни, підгузки та інші необхідні речі.

"За 1,5 доби ми зібрали повний бус гуманітарної допомоги. Там були такі звичні для нас у довоєнному житті речі, а зараз критично необхідні: їжа, засоби гігієни, підгузки тощо. Але, оскільки одним із напрямків нашого фонду є також допомога людям через допомогу медичним закладам, розуміємо, що критично необхідно зараз закуповувати також ліки, медичне обладнання. Оскільки ворог розграбував наші лікарні, там майже нічого не залишилося. А люди, на жаль, не можуть не хворіти. Їм потрібна також медична допомога", – каже засновниця фонду Валерія Татарчук.

Фото: Твоя Опора

Щоб допомогти людям у прихистку: https://tvoya-opora.org/pruhustok-vse-byde-dobre

Щоб допомогти українцям, які постраждали від війни: https://tvoya-opora.org/help-ukraine-no-war