Він родом із Закарпаття, з Іршавщини, випускник Київського інженерно-будівельного інституту, спеціалізація – автоматизовані системи управління. До переїзду в США працював в науково-виробничому об’єднанні "Електронмаш", одному з найбільших в колишньому союзі виробників електронно-обчислювальних машин.
– Це наша історія, яку ми гідно писали на шляху діджиталізації України. Наша компанія займалася платіжними операціями – наданням послуг з обробки онлайн-платежів, – розповів телефоном 61-річний Володимир Туряниця зі США. – Найбільшою проблемою для мене на перших порах було знайти банк-партнер, щоб забезпечити розрахунки щодо платежів.
– Що згадується з тих днів?
– Перші спроби в Україні в мене були в 2005-му, але реальна робота почалася в 2007 якраз з проєкту онлайн продаж залізничних квитків. Першим банком партнером був "Родовід Банк" (він зараз не існує). Було підписано контракти з банком і компанією "Експрес-2", що виступала зі сторони "Укрзалізниці" та була торгівцем в цьому проєкті зі своїм сайтом e-kvytok. Ми задіяли нашого давнього партнера, одну з найбільших європейських фінтех компаній Clear2Pay та її процесинговий центр ClearPark. Рівень сервісу та технічні можливості на той час в Європі були кращими, ніж в Україні. Залізничникам і пасажирам це подобалося.
Наша компанія "Електронні карткові платежі" (e-Cpayment) відповідала за обробку інтернет-платежів, що здійснювався платіжними кратками через сайт e-kvytok. Згодом з’явилася можливість купувати квитки і на сайті "Укрзалізниці".
Щойно натиснули на кнопку "оплатити", далі вже починалась наша відповідальність та робота: повна перевірка карточки згідно з правилами платіжних систем та чинного законодавства України, включаючи фрод моніторинг, наявність коштів, блокування та списання коштів з карткового рахунку покупця, та багато іншого.
– Можете пригадати день першої транзакції?
– В Чикаго близько 10-ї ранку 26 грудня 2008-го року, отримавши інформацію від європейських колег, що система переведена в робочий режим, я зайшов на сайт e-kvytok, вибрав квиток і провів оплату. У перші місяці було лише бронювання, покупцям доводилося йти в касу і отримувати квиток. Згодом почався продаж квитків, яким ми займалася до 2015-го. Безумовно, щоб не було монополії, з`явилися інші компанії, що виконували подібні функції для "Укрзалізниці".
– Як плануєте відзначите один з перших кроків на шляху діджиталізації України?
– Написав колегам з "Укрзалізниці" листа, нагадав їм про цей день. "Ми цінуємо ваш внесок у діджиталізацію «Укрзалізнці» й бажаємо успіхів вашій компанії", – написав мені Володимир Литвинов, виконуючий обов’язки заступника керівника філії "Пасажирська компанія".
– Щоб ви побажали інвесторам та компаніям, які хочуть працювати в Україні.
– Ніколи не опускати руки. Було важко, коли ми робили перші кроки. Законодавство того часу не відповідало потребам по об’єктивним причинам. На сьогодні є дуже багато позитивних змін і в першу чергу щодо регулювання платежів завдяки розумінню потреб ринку з боку НБУ, розуміння необхідності розвитку діджиталізації в банках України. Хочеться вірити, що так буде і надалі. Я бачу великий потенціал України.
Про автора. Богдан Кушнір - журналіст, письменник, колишній власкор "Молоді України" в Росії, учасник російсько-української війни, офіцер Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.