"Око вже не вміщалося в очній ямці": львівські лікарі рятують хлопчика-переселенця

У дитини – складне онкологічне захворювання, рабдоміосаркома орбіти. У Західноукраїнському спеціалізованому медичному центрі маленький пацієнт перебуває вже 1,5 місяця. Сюди із Запорізької області привіз його батько, 60-річний Григорій

Про це "Еспресо.Захід" розповіли у пресслужбі лікарні.

Мужній татусь увесь цей час самотужки дбав про свого 2-річного сина, оскільки мама хлопчика перебувала в окупації.

Утвір на оці малюка видалили в Одесі, в Інституті очних хвороб та тканинної терапії ім. Філатова. Вирішальне, специфічне лікування рабдоміосаркоми розпочали в ЗУСДМЦ, куди тато звернувся за порадою одеських медиків.

"Я не дав згоди на видалення цілого ока, як радили лікарі. Подумав, якщо зір ще не пропав,  то варто поборотися за око. Тож дозволив видалити лише пухлину", – розповідає пан Григорій.

Медики ЗУСДМЦ дообстежили хлопчика і розпочали курс хімієтерапії, яка триватиме щонайменше 9 місяців. Рішення про її припинення чи продовження прийматимуть за результатами контрольних обстежень.

"Лікування злоякісної пухлини складається з кількох етапів: хірургічного видалення, хімієтерапія, іноді променевої терапії, – пояснює лікарка-онколог Центру Христина Запоточна. – Батько, дізнавшись, що у нашій лікарні можна пройти всі наступні етапи лікування, відмовився від евакуації за кордон".

Проблеми з оком у їхнього сина батьки зауважили через кілька днів після ворожого нападу. На той час їхнє містечко вже перебувало в окупації.

"Коли в Богданчика набрякла повіка, ми подумали, що це "ячмінь". Але припухлість продовжувала збільшуватися і дуже скоро око опустилось та почало виходити за межі очної впадини. Тішило те, що зір у синочка зберігався, хоча він скаржився, що у нього двоїться в очах", – пригадує мама, 39-річна Тетяна.

Виїхати з окупованої території татові та сину вдалося лише з шостого разу, під сильними обстрілами. Спочатку в Запоріжжя, потім – в Одесу. Маму хлопчика не пропустили й вона змушена була повернутися додому. Лише на початку червня родині нарешті вдалося возз'єднатися у Львові.

Львівські медики кажуть, що татко піклується про синочка не гірше, ніж турботлива мама. Сам Григорій розповідає, що допомагає йому в цьому багаторічний досвід служби в поліції. Робота навчила його не піддаватися зайвим емоціям, а шукати можливості рятувати сина.

Попереду на хлопчика чекає тривале й складне лікування. Проте лікарі не сумніваються, що родина впорається. З таким татом і з допомогою львівських фахівців Богданчику все під силу!