Найвідоміша наступальна операція УГА: 105 років тому відбулася Чортківська офензива

"Еспресо.Захід" розповість історію цієї битви, та як тактична короткострокова перемога ЗУНР у підсумку призвела до стратегічної перемога польської держави.

Передумови та історичний контекст

Фото: Історична правда

Після завершення Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії на території західної України розпочалася боротьба між українцями та поляками за утворення своєї незалежної держави.  

У жовтні-листопаді 1918 року у Львові події відбувалися блискавично. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українською Національною Радою та силами Українських січових стрільців у Львові розпочалося повстання, яке призвело до виникнення нової держави площею 70 тис. кв. км – Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Новостворена держава одразу ж зіткнулася з претензіями на свої землі з боку поляків. Конфлікт між ЗУНР та Польщею переріс у повномасштабну війну.

На початку 1919 року ситуація для ЗУНР була складною. Польські війська поступово просувалися на схід, витісняючи українські частини з Галичини.

Однак у лютому 1919 року командування Галицької армії розробило й успішно розпочало Вовчухівську операцію. Унаслідок наступу українських частин, Львів практично був взятий в оточення. Проте на вимогу Найвищої ради країн Антанти (переможці Першої світової) просування українців було зупинене. Після безплідних переговорів із союзницькою місією на чолі з генералом Бартелемі, яка висунула неприйнятні для української сторони умови перемир'я, бойові дії продовжилися. Але час був втрачений і польське командування, підтягнувши стратегічні резерви, зупинило наступ українських підрозділів.

15 травня 1919 року поляки розпочали свій наступ по всьому фронту. А 24 травня 1919 року румунське військо, спільно з поляками, вдарило з тилу і окупувало Покуття разом з Коломиєю і Снятином.

Українська галицька армія була затиснута у невеликий трикутник біля Чорткова на південному сході Галичини. У цей критичний момент Державний Секретаріат склав свої повноваження, а УНРада ЗУНР призначила Євгена Петрушевича диктатором ЗУНР. У той самий день командувачем 25-тисячної (за іншими даними — 19 000 старшин і вояків у бойовому стані і до 50 батарей) Галицької армії був призначений генерал Олександр Греків, який разом із групою старшин підготував план наступальної операції у напрямку Чортків-Львів.

Хід офензиви

Фото: Вікіпедія

Чортківська офензива розпочалася 7 червня 1919 року під командуванням генерала Олександра Грекова. Основна мета операції полягала в контрнаступі, відкиданні польських військ та відновленні контролю над всією західною Україною. Офензива була ретельно спланована і включала декілька етапів.

Перший етап полягав у несподіваному ударі українських військ на північ від Чорткова (теперішня Тернопільська область), що дозволило пробити польську оборону і захопити стратегічно важливі позиції. Надалі українські частини продовжили наступ, просуваючись в напрямку Тернополя, Збаража та інших міст Галичини. Сили УГА змусили поляків до відвороту аж на лінію Броди – Олесько – Белзець – Гологори – Перемишляни – Стратин – Княгиничі – Букачівці.

"Чортківський пролом, як згодом охрестили цей бій, наче подих вітру, що роздмухав жар під попелом, радикально змінив настрої армії та суспільства. Повсюди відчувалося могутнє моральне піднесення, яке сучасники справедливо порівнювали з Великоднем. Зникло дезертирство, натомість до війська тисячами зголошувалися добровольці ", - каже дослідник воєнної історії Олександр Дєдик.

Протягом кількох тижнів українські війська здобули значні територіальні успіхи, що створило реальну загрозу для польських сил у регіоні. Однак, брак ресурсів та виснаження особового складу призвели до того, що наступальний запал поступово згасав.

Успіхи Галицької армії серйозно стурбували Варшаву, із Польщі терміново перекинули до Галичини кілька свіжих повнокровних полків піхоти. На 28 червня поляки проти 24,8 тисячі українських вояків і 144 гармат мали 40 тисяч солдатів і 207 гармат. А на галицько-волинському пограниччі дії Галицької та Наддністрянської армій сковували більшовицькі частини.

Тож, 28 червня польська армія (силою 38 600 багнетів, 2 100 шабель, 797 кулеметів, 207 гармат) проламала український фронт під Янчином і примусила УГА (24 000 багнетів, 400 шабель, 376 кулеметів та 144 гармати) відступити аж до р. Збруч і перейти 16 липня на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням усієї польсько-української війни в Галичині. Уряд ЗУНР ще певний час зміг протриматися в Кам'янці-Подільському, але вже на кінець року змушений був виїхати в еміграцію, а Польська Республіка до 1939 року панувала на західній Україні. 

Наслідки та значення офензиви

Чортківська офензива тривала до кінця червня 1919 року. Попри початкові успіхи, українським військам не вдалося закріпити свої здобутки. Польські війська, отримавши підкріплення, перейшли у контрнаступ і знову відтіснили УГА.

Проте Чортківська офензива мала значний вплив на подальший хід історії. Вона продемонструвала високий рівень бойової підготовки та морального духу українських військових. Ця операція також вплинула на міжнародну ситуацію, привернувши увагу до українсько-польського конфлікту і показавши, що Україна готова боротися за свою незалежність.

До того ж Чортківська офензива залишила глибокий слід у пам'яті українського народу і стала символом незламності та прагнення до свободи. Вона є важливим елементом військової історії України та прикладом героїзму для майбутніх поколінь.

"Чортківську офензиву можна сміливо порівняти з кампанією Наполеона 1814 року, яку, незважаючи на остаточну поразку, у світі заслужено ставлять на один щабель із найвизначнішими перемогами цього полководця. В обидвох випадках завдяки моральному духові та ініціативі чисельно слабше військо впродовж тривалого часу успішно протистояло значно сильнішому супротивникові", - вважає дослідник воєнної історії Олександр Дєдик.

Сьогодні Чортківська офензива вшановується як одна з ключових премог в історії української армії. У містах західної України встановлено меморіали на честь героїв цієї операції. Чортківська офензива 1919 року є яскравим прикладом боротьби українців за незалежність і свідченням мужності та самовідданості українських військових.