Герой, який врятував побратимів ціною життя: сьогодні Тарасу Матвіїву виповнилося б 36 років

"Еспресо.Захід" нагадає про життєвий шлях та військові звитяги Тараса Матвіїва. 

Біографія Матвіїва: журналіст, який став добровольцем 

Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 року в селі В'язівне на Волині, але з дитинства мешкав в місті Жидачеві Львівської області. З ранніх років хлопець цікавився історією, літературою та суспільними процесами, мав активну громадянську позицію. 

Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, де здобув освіту журналіста.

Працював у різних українських медіа, зокрема у Львові, висвітлюючи важливі соціальні та політичні питання. Водночас активно займався громадською діяльністю, брав участь у патріотичних заходах та ініціативах.

"У ті періоди, коли Тарас проживав вдома, світло в його кімнаті горіло до ранку. Він працював. Проєкти, громадські ініціативи, юридичні документи, власні роздуми, публіцистика… Він рідко ділився, над чим саме він зараз працює. Окрім хіба тих небагатьох, дуже небагатьох випадків, коли він просив мене відредагувати якийсь текст. І тоді я лиш могла дивуватись, як в одній голові можна вмістити стільки різних думок, ідей, напрямків діяльності…", – згадувала мама Валентина.

Під час Революції Гідності 2013–2014 років Тарас Матвіїв брав участь у протестах, був активним учасником подій на Майдані. Тоді отримав псевдо "Сармат". 

Після перемоги революції Тарас не повернувся одразу додому, а взяв на себе не просте завдання: став одним з ініціаторів та співкоординатором "Пошукової ініціативи" – організації, що розшукувала людей, зниклих під час Революції Гідності.  Крім цього, він був членом громадської організації "Українська галицька асамблея", засновником громадської організації "Народний легіон".

"Мені не соромно, що не стояв осторонь тоді, шість років тому. Мені не соромно за жоден день від 21 листопада й до 20 лютого 2014 року. Мені не соромно дивитись в очі батькам загиблих і зниклих. Не соромно за людей, що стояли праворуч і ліворуч, у балаклавах і без. З палицями і без. В Києві чи будь-де. Що звертались до Христа чи Магомета. Повага. Рівність. Жертовність. Цього ніхто не забере", - писав Тарас. 

Також Матвіїв займався волонтерською допомогою для українських військових. 

Участь у російсько-українській війні та героїчна смерть 

Тарас Матвіїв, Фото: ЛОДА

З початком бойових дій на сході України, чоловік пішов добровольцем на фронт. Воював під селищем Піски Ясинуватського району Донецької області у складі Окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ".

З 2015 року він став депутатом Жидачівської райради VII скликання, від Української Галицької партії. Був організатором військово-патріотичних вишколів "Лицар Удеча" та Удеч-фесту "Івана Купала".

У вересні 2018 року вступив на річні курси лідерства Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У грудні 2019 року Тараса Матвіїва скерували для проходження подальшої служби на посаду командира взводу 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України, яка дислокується у місті Яворів Львівської області.

На початку квітня 2020 року Тарас Матвіїв вирушив у свою останню ротацію на схід. Його взвод тримав оборону на передовій Луганського напрямку. 10 липня, під час мінометного обстрілу біля села Троїцьке, він урятувавши двох побратимів, трагічно загинув від вибуху ворожої 120-мм міни.

Попрощатися з Героєм України на Майдані Незалежності в Києві прийшли понад тисяча людей. Тодішній міністр оборони Андрій Таран передав батькові воїна "Золоту Зірку". Тараса поховали в Жидачеві, його ім’ям названо школу та проспект у рідному місті, відкрито меморіальні дошки та висаджено дерево пам’яті. З ініціативи жителів Троїцького на Луганщині на його честь було встановлено пам’ятник, який 23 травня 2022 року окупанти знищили.

Тарас Матвіїв – яскравий приклад сучасного українського героя, який віддав своє життя за свободу України. Його боротьба, громадянська позиція та мужність залишаться у пам’яті українців як символ честі, справедливості та патріотизму.

Читайте також: "Не виправдовуйте свою черствість буднями": четверта річниця загибелі Героя України Тараса Матвіїва

• До слова, у 2022 році вийшла перша книга віршів Героя України Тараса Матвіїва. Також у 2022-2023 роках вийшов його двотомник з назвою "Мої думки".