Львів 15 березня попрощається із бійцями Юрієм Лозинським та Віталієм Поповим

У п’ятницю, 15 березня, Львів попрощається з воїнами Юрієм Лозинським та Віталієм Поповим, які захищали Україну від російських окупантів

Про це повідомила Львівська міська рада, передає "Еспресо.Захід".

Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Юрія Лозинського поховають на Личаківському кладовищі у Львові, а Віталія Попова –  у селі Відники Львівської області.

Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Про Героїв

Юрій Лозинський – львів’янин. Навчався у Середній загальноосвітній школі №90 міста Львова. Здобув професію столяра у колишньому Художньому професійно-технічному училищі №64 (сьогодні – Державний навчальний заклад "Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва"). У юному віці входив до спільноти "Вівтарна дружина" при Церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Протягом останніх років працював у будівельній сфері. Обожнював свою роботу. За словами рідних, був "добрим, щирим та любив життя".

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання у складі 15-го окремого гірсько-штурмового Севастопольського батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Юрія Лозинського залишилися мама і двоє братів.

Віталій Попов народився у селищі Благодатне Волинської області. Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі I-III ступенів. Здобув освіту у Червоноградському гірничо-економічному фаховому коледжі, згодом вступив до Національного університету "Львівська політехніка".

Кадровий військовий, штаб-сержант. Проходив військову службу у складі 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на посаді техніка відділення автоматизацій інформаційно-телекомунікаційного вузла.

Був надзвичайно доброю людиною, обожнював рибалити. Мріяв після закінчення війни спокійно займатися ловлею риби. За словами побратимів, був "найкращим техніком вузла та хорошим другом".

У Віталія Попова залишилися дружина, донька та брат.