"Без гумору впадеш духом": боєць Мольфар про те, як з фокусника став військовим

Детальніше свою історію Мольфар розповів у проєкті Андрія Жолоба "Без броні" на FM Галичина.

Спочатку розкажи, як тобі жилося до повномасштабної війни, чим займався?

Давай знову познайомимося. З 2012 року, коли приїхав до Львова, я почав займатися фокусами. Був тим, хто збирав натовпи на площі Ринок, потім перейшов у корпоративний сектор: весілля, дні народження, корпоративи. Я "чаклував" – був таким собі містифікатором для дорослих людей. Хтось вірив у це, хтось ні. Був випадок, коли виступали для податківців, і вони сказали: "Треба від нього триматися подалі". Це був момент переходу від фокусів до читання думок. Коли ти показуєш просто фокус – це окей. А коли демонструєш читання думок – у людей відбувається сюрприз і з’являється сумнів у реальності. Вони починають думати: "А раптом це правда хоча б на 1%?".

А як фокуси з’явилися у твоєму житті і стали професією?

У 2006 році я потрапив у лікарню. Мене сильно "грузило" морально. І як завжди, я поціновую книжки – знайшов там книгу з фокусами. Вивчив один, показав – у людини засвітилися очі. Я зрозумів, що хочу ще. Потім мене запросили на перший день народження. Платили 40 фунтів стерлінгів – денна зарплата в Англії. Я зрозумів, що це може бути джерелом доходу. В Англії цілий сектор фокусів розвинений: магазини, семінари, лекції, книжки. Я виступав у Ковент-Гардені, бачив професіоналів. Усвідомив, що можу займатися цим у будь-якій точці світу.

У Львові на площі Ринок я виступав і одного разу жартома кричав "Стрибай, стрибай!", а в цей момент на балкон вийшов мер Садовий. Натовп почав кричати "Он Садовий!". Я побілів і подумав, що кар’єра закінчиться. Але ні. Все розвивалося далі. Львів – місто безлічі можливостей.

Повномасштабна війна. Де тебе застала? Що переосмислив?

Двозначна ситуація: з одного боку, сподівався, що не станеться, але розумів, що прийде. З 2014 року активно волонтерив і бачив, куди все йде. Війна застала в ліжку – дзвінок зі словами: "Прокидайся, почалось". Забрав сім’ю, відвіз у село до батьків і постукав у двері сільради, де організовували ТрО. Потім з’явилася повістка – я сам пішов забрав її й поїхав.
У той день ще й одружився. З’ясувалося, що фокусники армії не потрібні – не знали, де мене застосувати. Я пропонував себе як перекладач з англійської в іноземний легіон. Але не офіцер, не служив, немає ВОС – "не підходиш". Я п’ять разів приходив і просив: "Заберіть". Урешті потрапив у підрозділ понтонерів, де формували інженерну розвідку.

То ти офіцер?

Ні. Три з половиною роки – звичайний солдат. Не потрібен їм офіцер з мене. Єдина офіційна посада зараз – оператор БПЛА.

Кажуть, що робота з дронами краще дається тим, хто грав на PlayStation.

Залежить від борта. Мавіки – легко. FPV – складніше. 20-річний опанує за 2 тижні, 30-річний – за 3 тижні, 40-річний – за 3,5–4, 50-річному потрібно місяць. Але навчитися може кожен, якщо тренуватися.

За три роки я став інженером. Розумію електроніку, радіохвилі, частоти, керування. Навчився основ Java.

Тебе злить, що ти військовий?

 Ні. Я у пошуках своєї "зграї". Колись вона була. Війна розкидала. Хочеться знову почуватися серед своїх.

З’явилось відчуття другої молодості?

Я її не втрачав. Позитив – критично важливий. Якщо не можеш пожартувати – загрузиш себе й інших.

Чому позивний Мольфар?

Одного разу на знайомстві сказав, що я "урбаністичний шаман, який повертає дорослих у дитинство". Показав фокуси, хлопці сказали: "Ти реально мольфар". Так і прилипло. Три з половиною роки я не виступав. Дрібна моторика дуже потрібна. Два тижні тому взяв колоду знову. Вона була зі мною й у Херсоні, і на Донеччині, і Харківщині.

Чи допомагає це у БПЛА-пілотуванні?

У саперстві – точно. Я знаю 90% боєприпасів, їх будову, принцип дії. Якщо щось лежить на дорозі й може бахнути – треба ризикувати, щоб хлопці могли проїхати. Відповідальність або вб’є згори дрон, або розбереш небезпеку сам.

Найважче – відновити навички після великої перерви.

У мене так було з гітарою.

 Так. Усе, як перший секс – треба дочекатися другого, щоб розслабитися.

Як дружині, яка вийшла за тебе, коли ти вирушав на війну?

Вона – донька військового, зарікалася, що ніколи не буде з військовослужбовцем. І все пішло не так. Коли почалася війна, зустрічалася вона не з військовим, а з фокусником – отже, слова дотримала. Вона набралась сміливості. Це найкраще, що сталося в моєму житті. Коли я сказав, що маю контузію й прояви ПТСР, вона вступила на психологію. Займається VR-реабілітацією. VR дозволяє за 10 хвилин перенести мозок у Карпати: вітер, вода, сніг. Я починаю відчувати, ніби там. Це чудово перемикає. Вона пропонує це ветеранам,– щоб перезарядитися й відновитися.

Шаман білої магії сьогодні був у мене – Віктор Мольфар Кочерган. Наступного тижня – новий гість. Тобі, Вікторе, дуже дякую за зустріч і демонстрацію сили.

Читайте також: Ветеран у 21 рік: Єгор Олійник про молодість у військовій формі та ставлення цивільних