Загинув, врятувавши трьох поранених побратимів: історія "Лютого" з Буковини 

Про це повідомила спільнота "Незабутні: Буковина пам'ятає", інформує Еспресо.Захід 

Чернівчанин Андрій Бурчак на прізвисько "Лютий", добровільно доєднавшись до лав ЗСУ у перші дні повномасштабного вторгнення, загинув 24 грудня 2022 року під час сильного артобстрілу, рятуючи поранених товаришів. Зумів витягнути з поля бою трьох. А тоді під щільним ворожим вогнем пішов за тілом ще одного побратима, який загинув. І "Лютого" накрило "градами". 

Як розповідають у спільноті "Незабутні: Буковина пам'ятає", під час служби Андрій Бурчак записував відео про життя військових та викладав у соціальній мережі. В одному з них попросив – якщо загине, щоб присутні на його похороні відтискались від землі. Друзі й знайомі виконали останню волю Героя.

"У мирному житті він був майстром спорту зі стрільби з лука, -сказано в повідомленні. - Також фотографував і займався відеозйомкою. Любив гірські мандри, мав сотні друзів, приятелів. І багато планів та мрій. 

Андрій Бурчак народився 11 грудня 1987 року в Чернівцях. Батько, який був альпіністом, змалечку брав його з собою в гори, а також відвів сина у секцію стрільби з лука. У дев’ятому класі Андрій виконав норматив майстра спорту України. Крім того, захоплювався фотографією, відсилав роботи на виставки, де їх високо оцінювали професійні митці. Після закінчення школи навчався у Чернівецькому торговельно-економічному інституті на спеціальності "економічна кібернетика". Ще студентом два рази їздив на роботу до США, працював на риболовецькому комбінаті, бо хотів фінансово ні від кого не залежати. Андрій міг залишитися у Штатах, але надто сильно любив Україну, своїх друзів, рідні Карпати, тому повернувся додому. І влаштувався відеографом у приватну фірму. 

Як згадує приятель воїна Петро Дарій, Андрій був справжнім фахівцем. Ще на початку 2000-х робив чудові знімки екстремальних трюків сноубордистів у русі. Загалом був ще той екстремал, коли йшлося про гори. 

Чернівчанин брав активну участь у Революції Гідності, разом із батьком допомагав воїнам під час АТО/ООС. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій та його брат Денис рішуче сказали: "Батьку, війна! Ми їдемо, бо ж мусить хтось вас захищати". І долучилися до війська. 

Службу Андрій Бурчак розпочав у 107-й окремій бригаді територіальної оборони, був старшим солдатом, гранатометником. У складі штурмових підрозділів звільняв Сумську й Харківську області, а потім і Донеччину. Воїна поважали за гострий розум, фаховість, чесність. Навіть значно старші за віком побратими ласкаво називали його "татом". 

Поховали воїна у Чернівцях на Алеї слави. Андрій Бурчак нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою головнокомандувача ЗСУ.

• Історія ветерана Романа Парамущака