Те, що львівський художник та фотограф Сергій Горобець зав'язаний на музиці, зокрема джазі – підтверджує не лише перелік його нагород, (усі з яких з цим з джазом пов'язані, починаючи від першого призу на Міжнародному фотоконкурсі на "Art Jazz Cooperative 2011" і завершуючи тим, що став фіналістом Jazz Journalist Association's "Фото року" 2020). А ілюструє також його виставка "Personal Jesus", яка відкрилася у галереї сучасного сакрального мистецтва "Іconart". Йдеться про черговий авторський експеримент з поєднання художніх та мультимедійних прийомів у візуальному мистецтві. Чи - інакше кажучи - мова про принципи джазу у візуальній творчості, інформує "Еспресо.Захід".
Властиво, цей проект народився із зацікавлення художника та фотографа епохою бароко. Не те, щоби Сергій Горобець покладав життя, щоби перекидати містки від неї до сучасності і навпаки. Але доба, яка довела форми виразності до максималізму, в якій естетика грунтувалася на колізіях між людиною та зовнішнім світом, розумом і природніми силами, де мистецтво будувалося на контрастах та асиметрії, його відверто приваблює.
"У бароко є і досконалість, і певна штучність, і мені це подобається, – ділиться автор зі мною думками. – Отой постійний пошук "втраченого раю", метання між небом і землею, дуже співзвучне, хоча й в інакших координатах. А загалом дуальність вічного та мінливого дає великі можливості для експериментів. А експеримент – це моє".
Поклавши в основу "Personal Jesus" два символи цієї дуальності, що по-різному втілюють її полюси - барокове розп'яття і карпатську річку, Сергій Горобець презентує безпосередній контакт живої кінетики води і зафіксованої сакральної форми дерев'яної скульптури і те, як вони разом стають новою зафіксованою формою через площину фотографії. Водночас демонструє, як графіка розхитує сталість фотографії кінетикою в іншому вимірі.
Про що йдеться? Про авторську змішану техніку, базовану на ціанотипії як методі роботи, що "об'єднує цифровий негатив, графіку і каліграфію, здійснену реактивом безпосередньо на папері" і про ті ідеї, які графічний дизайнер та фотограф Сергій Горобець у свій проект вклав.
Цікаво, що барокове розп'яття, яке автор використав для експериментів, має власника – львівського іконописця Остапа Лозинського.
"Це надзвичайно цікаве старе розп'яття, яке від часу перебування під відкритим небом, набуло дуже цікавої фактури, - розповідає мені Остап Лозинський. - Відразу скажу, що від усіх Сергієвих експериментів з ним спочатку в мене вдома у ванні з водою, а потім у гірській річці покрите воском для захисту деревини розп'яття не постраждало. Бо якби була хоч найменша імовірність, що це трапиться, проекту не відбулося б. Принаймні, це розп'яття у ньому не фігурувало б. Сергій Горобець – класний фотограф, але мало присутній у виставковому просторі Львова. Зараз він запропонував надзвичайно цікавий мультивидовий проект із новим трактуванням звиклої для нас теми. Людина, що шукає і провадить ці пошуки на доброму професійному рівні, завжди інтригує. Хіба ні?".
Пошуки Сергія Горобця інтригують ще більше через те, що не лише має за плечима здобуту мистецьку освіту у коледжі імені Івана Труша та Українській академії друкарства, а й фігурує як сценічний дизайнер міжнародних музичних фестивалів "Lviv MozArt", "Контрасти" та "Відкриваємо Падеревського", як офіційний фотограф та графічний дизайнер польсько-українського фонду ім. І. Я. Падеревського й інших знаних культурних ініціатив. Відтак попри ствердження, що себе тільки шукає, Сергій Горобець є тим митцем, ім'я якого варто знати.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.