"Він вважав, є така професія – захищати Батьківщину", – Оксана Кизило

Про це повідомляє "Еспресо.Захід".

Нині четверта річниця від дня загибелі "Героя України", майора Андрія Кизила.

Хлопець вчився у Національній академії сухопутних військ України за спеціальністю  "Управління діями підрозділів механізованих військ".

Після завершення навчання проходив службу  на офіцерських посадах у 72 окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців. У 21 рік вже командував ротою, а з липня 2014 року брав активну участь у російсько-українській війні.

29 січня 2017 року о четвертій ранку штурмова група під командуванням заступника командира першого механізованого батальйону 72 ОМБ імені Чорних Запорожців капітана Андрія Кизила висунулась для виставлення двох спостережних постів перед позиціями російських окупантів. Під час руху захисники виявили ворожу диверсійно-розвідувальну групу та вступили у бій.

У результаті противник відступив, але розпочався артилерійській обстріл з ворожого боку. Капітан ухвалив рішення зайняти взводний опорний пункт задля збереження життя та здоров'я військовослужбовців. Тоді сталося бойове зіткнення штурмової групи з численнішими силами противника.

Після бойового зіткнення Андрій Кизило організував оборону цього пункту до підходу основних сил. Штурмова група відбила атаку супротивника, втім з боку окупаційних військ знову почався артилерійський і мінометний обстріл. О 9:40 внаслідок прямого влучення міни калібру 120 мм в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців з його штурмової групи загинули.

Читайте також: "На щиті". Спогади родичів загиблих Героїв номіновані на Книгу року

Андрій Кизило разом зі своєю дружиною прожили лише три роки разом. Дитині було пів року, коли загинув чоловік і у них навіть немає спільної світлини. Але дружина переконана, він не міг не піти.

"У нього це було закладено з дитинства, – розповідає Оксана Кизило. – Він жив у сім’ї військових, зростав у такій атмосфері. Після завершення Національної академії Сухопутних військ мав за обов’язок відправитися в будь-яку країну, де йде війна, на миротворчу місію. Вважав, що офіцер не є офіцером, якщо не брав участь у бойових діях. Це він говорив у 2013 році, ми тоді молодими зустрічалися на КПП, гуляли парком і він розповідав про свої мрії. Навіть уявити не могли, що невдовзі не доведеться шукати, куди поїхати, а він буде захищати свою Україну. Він вважав, є така професія захищати Батьківщину. Це було його обов’язком та покликанням".

Пам’ятні заходи нині відбулися й у рідному навчальному закладі хлопця. У Національній академії сухопутних військ пам’ять майора вшанували хвилиною мовчання. За упокій його душі помолилися спільно з капеланом Національної академії отцем Андрієм Хомишиним. Також в знак шани та пам’яті разом з офіцерами та курсантами Національної академії поклали квіти та запалили лампадки біля пам’ятної стели на честь полеглих випускників нашого навчального закладу. А рота почесної варти віддала шану Герою України Андрієві Кизилу, пройшовши урочистим маршем.

• Нагадаємо, нині 103 річниця битви під залізничною станцією Крути. У Львові пам’ять відважних хлопців урочисто вшанували на Личаківському кладовищі.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал