Марія Масюк. Ні риба ні м’ясо, або Як вегетаріанцеві вижити за святковим столом

Якось у моєму житті настав період, коли родичі від запитання: "Ну, коли вже заміж?" різко перейшли до "А ти вже м’ясо почала їсти?". Друге, скажу вам, дратує не менше від першого. Важко довести, що не обмежую себе й без такої їжі обійтися можу.

Відмовитись від м’яса вирішила ще на початку 2017-го. Причина – етична. Батьки сприйняли це як фатальність. Мама постійно підмішувала фарш у їжу й протягом кількох місяців продовжувала передавати мені до Львова тушковане консервоване м’ясо. Сподівалася, що передумаю. З часом намагання зробити мене знову "нормальною" дитиною, зникло, проте "покаятися" змушують щоразу, коли сім’я збирається за святковим столом.

Коли в гості приходить безліч людей, то почуваюся не дуже комфортно. Зазвичай уваги до себе намагаюся не привертати й ледь не непритомнію, коли вимагають сказати тост. Проте, як з’ясувалося, може бути ще гірше. Коли закінчуються цікаві теми, то мама каже: "А знаєте, що Марічка м’яса не їсть?!" Усі здивовані й обурені погляди – в мій бік. Тепер знаю, що в таких випадках краще тікати геть, бо реакція така, наче вони дізналися, що я  зробила щось дуже-дуже зле.

Проте людина може звикнути до всього. Навіть змиритися зі злочином проти котлет і фрикадельок. Батькам остогидло чіплятися десь через років два. Татові як відрізало після візиту зі мною до лікаря. Так, проблеми зі здоров’ям у мене є. Вони були й до вегетаріанства, але в усьому звинувачують саме відмову від м'яса. От прийшли до кабінету й тато такий: "Ото все через те, що м’яса вона не їсть". Лікар здивовано підняв брови й сказав, що у цій кімнаті не лише одна людина так харчується. Тому досі дякую цьому медикові за спокій. Проте родичі, яких бачу рідше, не здаються: "Чому ти не їси бульйон з курки? Там немає м’яса! Салат теж без м’яса. Там тільки риба!" А потім ідуть недолугі жарти про те, що якщо так люблю тварин, то чому їм їхню їжу.

Якщо вирішуєте стати вегетаріанкою чи вегетаріанцем, то змиріться з тим, що на столі без м’яса може бути лише хліб. Й перелякана господиня весь час бідкатиметься, що нічого їсти, й бігатиме хатою в пошуках альтернативи. Вона сваритиме чоловіка за те, що з’їв усі мандарини й гриби. Будь-який апетит чи настрій зникає. З’являється звичка уникати застіль, на яких тебе вважають ненормальною або такою, що приносить лише клопіт. Тому якщо захочете змінити свій раціон, то будьте готовими до наслідків.

Кілька разів навіть чула, що в такий спосіб показую зневагу. Коли на чергове прохання друга сім’ї з’їсти шматок найсмачнішої у світі домашньої ковбаси сказала "ні". "Ну, ти просто не пробувала такого смачного. Тобі точно сподобається". Ну, камон, я ж не їм цього, бо мені не смачно. "То вона просто модна. Типу краща від нас", – каже розгніваний чоловік. Напевно, окремішність, зверхність та інакшість – це останнє, що хочеться продемонструвати, коли я їм. Моя подруга, яка поїхала навчатися за обміном за кордон, якось розповіла, що почала їсти м’ясо, бо її тимчасова сім’я дуже люб’язно ставилася й намагалася догодити у всьому. Зізнаюсь, що одного разу теж не могла сказати, що не їм м’яса: це була робоча поїздка й після кількох годин на морозі люб’язний господар шукав залишки їжі на господарстві. Бачила, що він щирий, і боялась, що ображу, якщо відмовлюсь. Тому не повторюйте моїх помилок, а попереджайте відразу. Або ж якщо йдеться про планування бенкетів, то теж не соромтеся, бо їжа тваринного походження зазвичай іде за замовчуванням.

Часто ті, хто налаштовані одразу приязно, ніяковіють і запитують, чи можна біля мене їсти м’ясо. Так, можна. Я не непритомнію й не плачу. Можу навіть не звернути увагу, що саме у вашій тарілці.

Свята минули. Зітхаю з полегшенням. До Великодня точно не доведеться виправдовуватись, щось комусь пояснювати й намагатися швидше втекти з-за столу.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.