Мабуть, всі історії державних переворотів, війни, як і диктаторів, що десятиліттями знищували своїх же громадян, повинні дати відповідь насамперед на це питання:"Чому?". Не менш повчальною була б і всесвітня історія зниклих народів, зрештою, вони зникли, бо механізм був запущений і не зупинений. Історики це не виділяють окремо, але є жанр фантастики, який називають "альтернативна історія".
Утім, я не збираюся тут фантазувати, навіть перед Новим роком. Чи можна було зупинити Гітлера в 1939 році? Очевидно, що економічними санкціями європейські країни і США могли б цілком цього досягти… І не було б знищеної Німеччини, Голокосту і величезних людських втрат на всіх континентах. Справжні злочинці – ті, які роблять бізнес на війні, державних зрадах і вигодовують диктаторів нам на голову. Вони ніколи не опиняються на лаві підсудних. Громадськість ніколи не знає їхніх імен.
Війни в Україні та Сирії чи в Афганістані та Іраку теж можна було б не допустити, але доки закулісні кровопивці не нап’ються крові, доти вони не припиняться.
У глобалізованому світі можна було б силами міжнародної спільноти розвалити Московську імперію. Не допустити Зеленського до президентських перегонів можна було елементарно. Попередня влада могла це зробити легким порухом руки, але не зробила, дозволила запустити механізм самознищення українського суспільства. Тепер 25 відсотків тицяють дулі 75, але що з того? Ми всі бовтаємо ногами на краю прірви, в яку нас заганяють мавпи з гранатами. Хтось їм дав ці гранати, хтось їх виготовив. Хто? Та ті, хто, як і тисячу років тому, гріє руки біля вогнища війни, за якою приходять голод та чума.
Сподіватись, що наступний рік пришле нам Бога з машини, який нас порятує, це просто смішно. Ми не в театрі. Месія не прийде, аби звільнити нас від кайданів, і не влаштує свято вселенської справедливості. Ці казочки для дорослих ніколи не працюють в реальному житті. Буде ще гірше і ще важче. Єдине, що може нас втішити, – це те, що немудрим доля посилає пророків, які починають називати речі їхніми іменами. Вони приходять як з чужої землі, так і зі своєї. Бо ті, хто думає так, як усі, взагалі не думає. Тому так важливо захистити і зберегти від руйнації освіту, культуру як основу духовності. Бо це вони не дають погаснути сонцю.
Я не бажаю ні миру, бо його не буде, ні достатку, бо для нього нема основи, ні здоров’я, бо природа мстить за зневажене довкілля. Я бажаю кожному усвідомити своє місце в історії, національній і всесвітній, сісти за парти і вивчити всі пропущені уроки.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.