Довший час в заможних львівських родинах настання свята символічно вшановували хіба що бокалом білого токайського вина. Для основної частини населення це була умовна дата, що символізувала завершення різдвяного циклу. Ті, хто міг собі дозволити, починали готуватись до традиційного у місті "білого карнавалу", котрий символізувало поєднання знаменитих ділових "контрактів" та одночасної низки балів. Останні розглядали як найкращу нагоду вивести на люди доньку та влаштувати її майбутнє. Щоправда, для багатьох дівчат це було доволі важким випробуванням. "Це завжди для мене є чимсь страшним: вхід, привітання, компліменти і перехід крізь той чорний мур, що схиляється в поклонах. Я знаю, що це дурне, але хотіла би, щоб земля провалилася в мене під ногами…". Такі спогади залишила нам Софія Фредро – мама майбутнього Митрополита Андрея.
Але вже починаючи із 1875 року, коли граф Альфред II Потоцький став намісником Галичини, у його палаці у Львові під опікою його дружини Марії Клементини із Сангушків (1830-1903) почали влаштовуватись новорічні забави. Обов’язковою їх складовою було застілля та буфет. З часом, для приємності гостей, у моду почали входити й тематичні карнавали. В один з років родзинкою святкування в родині намісника став чорношкірий слуга, що його граф привіз зі своєї подорожі в Сенегал. Одягнутий у східний стрій, він ефектно подавав гостям сигнал до початку забави, вдаряючи у гонг.
Урешті, це був далеко не поодинокий такий випадок. В інших львівських аристократичних родинах подібні розваги також користувались популярністю, про що дізнаємося зі спогадів шляхтича Людвіка Ґжимали Яблоновського. Під час учти по столах поміж стравами могли бігати одягнуті відповідно до теми карнавалу карлики, а гостей розважали запрошені комедіянти.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал