Ірина Березовська. Сповідь динозавра, або Чому я святкую Різдво 7 січня?

Уже кілька останніх років я мовчу про Різдво. Мовчу в офлайні, мовчу у facebook. Але більше не можу. Зараз скажу багато різкого, але я хочу це сказати. Раніше говорила, що поцікавлюсь думкою духівника, але бачу, що це не чекає...

Люди ще не помирилися після останніх виборів, а вже на черзі новий камінь спотикання – дата Різдва. І знов по колу летять образливі слова… Чого тільки не чула на свою адресу – і "динозавр", і "дрімуча фанатичка", і "москвофілка"…

А слабо почути мене, динозавра-дрімучу фанатичку-москвофілку? Я ж вас слухала! Сповідь динозавра когось цікавить у цьому фріково-креативно-гламурному світі? Тоді слухайте, вмощуйтесь зручніше і слухайте!

Я не розумію, що не так із датою Різдва, от чесно. Але помітила дивну тенденцію. Серед усіх, хто найбільше кричить про зміну дати Різдва, – це люди, які ходять до церкви два рази на рік, і то переважно "посвятити пасочку" чи "водички набрати". Адепти 25 грудня, раз вам так залежить на Різдві, то де була черга до храмів у цей день? Не бачила черг в цей день і перед чашею…

Агов! Ви не подумали, чому всі інші мають під вас підлаштовуватися? Бо ви прийшли і краще знаєте? Вам у церкві все не так: богослужіння задовгі, хустки зайві (перелік всього, що не так, можна продовжити, він довгий, як пісня про Довбуша). Щось не пам’ятаю, щоб Марія Єгипетська після візиту до храму мала якісь подібні інтенції...

Люди, які в церкві давно, мають претензії не до церкви, а до себе самих. І чим довше ми туди ходимо, тим більше бачимо простору для роботи над собою. Нам не до календаря. Нам аби до вічності не тягти своїх драконів...

Я не хочу реформувати календар. Я прийшла до Бога, щоб реформувати себе

Реформувати всю себе зі своїми драконами, які роздирають мене зсередини. У мене не так уже й багато часу. І в мене немає моєї пустелі, як у Марії Єгипетської.

Люди, якщо вам так залежить, коли їсти пшеничну кашу з маком і пампухи, коли декорувати оселю ялинкою, то "святкуйте" хоч уже. Яка вам різниця, коли святкують "динозаври"? Ми ж такі відсталі й старомодні. Просто замість щоденної вівсянки їжте собі пшеничну кашу з маком, але не зранку, а ввечері. Дуже дієтично. Чому для цього предстоятелі Церков мають прогнутися під вас? Якби ви так забули, то нагадаю: у Церкві главенствує Святий Дух, а не політики і чиновники. І слава Богу, а то останні такого нарішали б… Тут не вирішуються питання референдумами чи більшістю. Тут є свої правила і процедури, тисячі років все тримається, і ми навіть маємо гарантію від Засновника, що пекельні сили її не здолають.

Різдво – це не про дату, це – про факт.

Якщо це осягнути, то стаєш менш зацикленим на зовнішньому, починаєш відчувати Вічність у буднях. Щоб допомогти нам у цьому, і є Церква. Якось так.

Якщо вам потрібна light-версія християнства, то ви просто скажіть і ми вас зрозуміємо. Така собі полегшена версія, яка передбачає задоволення духовних потреб зрідка (хрестини-вінчання-похорони-яблучка-пасочка-водичка), іконостас у машині і талісмани на потребу. Але зразу мушу попередити: Євангеліє не передбачає компромісів – ти або з Христом, або проти Нього. Не можна і Богу свічка, і злому кочерга. Не можна бути злегка вагітною. То ви якось визначтеся.

Різдво – це не про ялинку, кутю, пампухи і ходіння по сусідах і родичах із співами як спосіб проведення часу.

Різдво – це не про те, чи ти з Москвою, чи з Європою.

Різдво – це про те, чи ти з Христом у принципі.

І нам із вами треба би добре подумати, чи ми не розминемося з Христом у дорозі до Європи... Не думали?

Малий Цар світу, який приходить до нас з вами щороку, живе поза простором і часом, тому дата Його народження – це вторинне. Церква так і вчить, що дата Різдва – умовна. То чому ми на цьому вторинному так зациклені? Але хто завдавав би собі клопоту щось прочитати чи спитати у когось? Ми ж завжди краще знаємо, нам не потрібні авторитети, для чого знати контекст? Легше обізвати когось динозавром, нагородити ярликом нецивілізованої людини і тому подібне.

У мене вдома є пральна машина, каналізація, я користуюся хмарними сервісами, голю ноги і я святкую Різдво 7 січня. Уявляєте? Так теж буває. І я пишу це виключно заради того, щоб ви розуміли, що ви зараз робите власними руками, бо, схоже, ви не думаєте про це.

Сьогодні я прошу лише про одне – поважати іншу думку. Ми у меншості, але ми не хочемо ображати вас у відповідь, бо нас вчили інакше. Ми не влаштовуємо цирків у соцмережах – ми просто є серед вас.

Так, 19 січня, за "динозаврячим" календарем Йордан поверне свою течію назад, щойно до річки наблизиться Єрусалимський патріарх. Це диво відбувається щороку (відео в мережі предостатньо). Як і тоді, понад 2000 років тому, коли Спаситель світу ступив у води Йордану. А на Успіння за цим самим календарем теплокровні змійки вилазять зі своїх сховищ до храму… Чомусь чудеса відбуваються за цим календарем з року в рік, а нам хочеться підказати Богу, що Його небесний календар якийсь не такий… Чи ми не задалеко зайшли у своєму бажанні реформувати все?..

Так, 25 грудня я не завантажую пральку, не вмикаю порохотяг і не роблю іншої хатньої роботи. Так робила моя бабця. З поваги до людей, які в цей день святкують. До речі, у мене є чимало друзів, які святкують в цей день, і щось не пам’ятаю, щоб ми з ними сварилися. Але я дуже хочу, щоб мою традицію також поважали. Тому, будь ласка, змініть риторику, якщо вам справді йдеться про консолідацію українців.

Думаю, що коли я повернуся додому, Бог мене не спитає, коли я святкувала Його день народження.

Тоді матиме значення, чи за 70 чи скільки там років земної мандрівки Він народився у моєму серці. Принаймні мене привчили так думати. Все решта – хайп, тобто від лукавого.

Може, то дивно чути від мене. Мала би обстоювати все прогресивне і нове, але я – дитина своєї традиції і не можу інакше. Традиція – це така штука, коли ти вростаєш ногами у землю і починаєш відчувати крила за плечима. І чим більше вгрузаєш у землю, пускаєш коріння, тим вище у небесах опиняєшся. І тобі стає легше жити на цій холодній синій планеті, ти обростаєш м'язами і можеш перевернути гори, якщо тільки захочеш. То нащо тепер все це руйнувати?..

Тропар Різдва каже, що в Різдві "ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися Тобі – Сонцю правди, і пізнавати Тебе – Схід з висоти". Я дуже хотіла б, щоб цьогорічне Різдво зробило нас мудрішими і навчило нас поклонятися у світлі правди про себе самих. Давайте вже "від звізди" повчимося?

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал