Нудно жити блогерам і колумністам, які живуть не в Україні. Доводиться писати ні про що

Добре, знову напишу про мову. Тим паче, що ні з того, ні з сього пан секретар РНБО нарешті заявив, що свобода слова – це, звісно, демократично, але пропаганду Кремля треба зупиняти, бо розперезалася вона вже по саме нікуди. Тільки спізнився він майже на тридцять років. Тобто не він, а влада.

Пропаганда велася систематично, часом приховано, часом відверто, а часом так нахабно, що небайдужі громадяни вели СБУ за рученьку до брудної калабані, але з нею траплялося те, що й зі знаменитою калюжею в Миргороді, – вона нікуди не зникала. Гадаю, що пану секретареві слід налагодити зв’язок з мовним омбудсменом, бо українізація освіти і сфери обслуговування після 16 січня це добре, але коли в нас нарешті українізують ЗМІ – починаючи з глянцевого чтива для домогосподарок і закінчуючи провідними телеканалами, які ведуть відверту пропаганду проти держави і народу? Боюсь, що не скоро. Їх не вдалося приборкати ще жодній владі, бо відразу починався лемент про наступ на свободу слова. Не так в Україні, як за кордоном.

Щодня, прагнучи дізнатися новини, мені доводиться шукати на сайтах кнопку "укр.", бо за замовчуванням вилазить російська. Чим є російська мова в Україні? Нічим. Її не вивчають у школах, а якщо й вивчають, то обмежено. Це – мова окупанта, колонізатора, і нею, тільки нею, ведеться пропаганда Кремля. Не українською і не англійською. І доки вона буде тотально домінувати в інформаційному просторі, діла не буде. Це – зброя, яку нам постачають всі тридцять років. І вона не по зубах навіть найзатятішим борцям за українізацію мовного простору. Бо тільки влада може з нею впоратись.

Коли треба підвищувати тарифи, запроваджувати карантин чи призначати суддів, влада не питає думки громадян і не йде в них на повідку. Але чому, коли йдеться про запровадження державної мови в усі сфери життя, починаються реверанси і в бік Венеційської комісії, і в бік неосвіченого плебсу, якому ліньки повернутись до мови свого народу. А зі стічних канав на захист мови окупанта вилазять ті, кому давно вже слід просити притулку в Ростові чи Рязані. Українці натомість не мають ні впливової преси, ні телебачення, як і патріотичної бізнесової еліти. Не народили ще собі. А щоб вона з’явилася, треба всіх, хто не вивчив державної мови, посадити за парти і повністю українізувати всі ЗМІ. Чомусь цю тему в нас навіть бояться зачіпати, а тим часом геббельсівщина тішиться і танцює на кістках українців і бризкає слиною з телевізорів у їхніх домівках.

Українська мова повинна стати мовою сили, а не слабкості. І такою вона стане лише тоді, коли інформаційний простір стане повністю українським.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.