Вразили фото вродливих жінок різного віку, від солодкої юності – до смачної зрілості… Деякі з пань і панянок були оголені, але це їх не псувало. Як і враження від краси всіх і кожної.
І зацікавлене чоловіче питання, що від моменту перегляду першої світлини зародилося і мало увірватися до безмежного простору творчого діалогу, пролунало:
– Пане Володимире, шановний майстре, зізнайтеся: звідки стільки вродливих? Звідки настільки багато настільки вродливих жінок?Відкрийте таємницю, як джентльмен джентльмену, де вони?
І мій фотомитець несподівано розкрив таємницю таємниць лаконічною усмішкою:
– На вулиці!..
І на мою усмішку-недовіру почав – у захваті, багато, але не марнослівно, – щиро пояснювати. І найбільшим його професійним, людським і чоловічим враженням, яке у розмові передалося й мені, було те, що найважчим для майстра чином є спроба переконати красуню, що вона є… красунею. Майстер згадував і навіть обурювався:"На вулиці зустрічаю вроду, бачу яскраву фотогенічність, пропоную фотосесію. І найдивовижнішим є те, що найменше завжди вірять у свою вроду – найвродливіші. Найвродливіших змушений був і переконувати найдовше!".
…Є таке чоловіче мистецтво: уміти сказати вродливій жінці, що вона вродлива. Переконати вродливу – що вона вродлива. Призвичаїти по-доброму красуню до думки, що вона – красуня. І вже таким чином зробити красиву пані щасливою.
Вам не доводилося бачити на вулицях квадратних чи прямокутних жінок? Жінок з квадратними тулубами? Руками? Ногами? Обличчями? Зачісками?
Як побачите таку жінку, будьте певні: ніхто і ніколи не казав їй, що вона – вродлива, що вона – струнка, що її руки – мов крила… А коли жінка не отримає із ваших уст, від вас упевненості, що вона має крила, як їй стати окриленою? Як їй злетіти до щасливого неба, коли не вірить у свої крила?
А у вроду свою, у щастя своє треба вірити свято, як і в саму любов.
Отак і з Україною нашою.
Мало того, що кривавий ворог намагається зґвалтувати Україну і душить її прекрасне єство, душить руками агресорів та сєпарів на Сході, то ще й у Києві під’єдналися до ґвалту вітчизняні "виробники комплексу неповноцінності" – особливого продукту і на експорт, і для внутрішнього споживача. Продукту якості "Ґ+Ґ", сенс якого – переконати Україну, що вона – квадратна, огидна, немічна, неповносправна, і що українці – найтупіша нація з найтупіших на планеті. У нас навіть на деяких спортивних сайтах перемогу талановитих українців на спортивних аренах світу описують так, наче золота чемпіонська медаль на розкішних українських грудях – прикре непорозуміння. А для порівняння послухайте коментаторів ворожих спорт каналів – вони там навіть про упійманих на допінгу росспортсменів розповідають, як про нацгероїв. І коли світові спортивні асоціації карають кремлівських "атлетів" і відбирають олімпійське золото, навколомавзолейна вата просто казиться, мовляв, масони з америкосами-піндосами чинять змову, карають безневинних янголів триколорного спорту, рятуйте!
Ви не помічали, як у світовому інформаційному просторі, щойно на злочині упіймають десь вихідців зі сересеру, то перші повідомлення майже обов’язково містять "український елемент"? Вже потім, як починають докопуватися до правди, виявляється, що то були чергові кремлівські, звично кажучи, "новічконосітєлі". Але ефект першого негативного враження – у дії…
І ось уже й "наколотиє апельсіни" із"трусіків распятих мальчіков" випирають.
І ось вже і Майдан не той, і майданівці – не ті, і про АТОвців згадують все менше, ніби почуття сорому бере верх над почуттям гідності і гордості за українську войовничість і мілітарну силу духу...
…Як Україні і українцям навчитися вірити у свою красу? У кожного з нас свій шлях до упевненості в собі, у свої силах, у красі щирої української душі.
Але ж просто спочатку навчіться говорити по-мудрому Україні і українкам та українцям, що вони – красиві, найкращі, щоб повірили у свою красу і силу своєї краси, а не у кремлівську теорію одвічної потворності і слабкості самого українства. Ворог знає, що потвори – краси і сили не збудують.
Краса врятує світ?
Краса врятує Україну!