Запитання про британські паби переслідує мене частіше, аніж дощ в Англії. Всі помилково думають, що аристократія і велич, з якою прийнято асоціювати жителів туманного Альбіону, поширюється і на пивні заклади. Змушена вас розчарувати: справжні англійські паби, на жаль, чи на щастя, далекі від елегантності. У них темно, душно, місцями брудно, а меню - одноманітне і нецікаве.
В Україні, а надто на Заході, будь-яке знайомство починається з філіжанки кави. Так уже повелось, і цій традиції не зраджують століттями. В Англії місцем зустрічі, ділових перемовин, ланчу, вечері, побачення і просто відпочинку був, є і буде паб. Запрошення перехилити чарку тут чується втричі частіше, аніж запрошення на чай, бо паб для англійців одночасно є і рестораном, і нічним клубом, і швиденьким перекусом, на кшталт фастфуду.
Проте сам заклад не такий чепурний, як доводилось бачити в Україні, бо якщо подумати, то у нас немає міста без хоча б одного англійського пабу. Тут вигадливе меню, шкіряні канапи, подекуди навіть справжні телефонні будки... Які ж ми далекі від оригіналу!
Якщо ви бачили першу частину Гаррі Поттера, то швидко зрозумієте, що я маю на увазі. Момент, коли з людної, залитої сонцем лондонської вулиці Гаррі вперше заходить у паб "Дірявий казан", і потрапляє у темний, тісний, галасливий, просмерджений тютюновим димом закуток, вдало описує загальне враження від пабів. Колись мені здавалось, що це така специфіка магічного світу. Аж ніяк! Саме так виглядає справжній англійський паб.
Невелике, на кілька столиків приміщення, з неодмінно дерев'яною барною стійкою, підлогою у темних тонах, і меблями, які дихають історією. На те, що ми називаємо старомодним, британці казатимуть "класика", і насолоджуватимуться скрипучим столиком і стільцем. Нікому на думку не спаде перебудовувати маленькі паби на щось мегаполісне і величне. Ні. Тому такі заклади, зазвичай, розташовуються у кількох кімнатах. Так, саме кімнатах.
Раніше паби власне були публічними просторами. Але не у тому значенні, про яке ви подумали, ні. Це щось на зразок невеличкого мотелю, де лицарі і звичайні подорожні могли зупинитись на нічліг, перехилити кухоль єлю і поспілкуватись з місцевими жителями. Для цього відводили якусь одну кімнату у будинку, тому паби, у які всі прагнуть потрапити, приїхавши в Англію, це невеликі оселі на два-три поверхи, зі скрипучою підлогою і стільцями, обшитими енну сотню літ тому.
У таких закладах немає вивіски "ПАБ", лише якийсь малюнок й іноді назва. "Білий кінь", "У цапа", "Три мавпи"… Ніхто не знає, коли паби з'явились на Британських островах, але, мабуть, ще в ті часи, коли не всі вміли читати-писати. Тому господарі вивішували на дашку або вікнах малюнок. Така традиція живе досі.
Їжа тут проста. Навіть дуже проста. Традиційної британської кухні як такої немає. Є лише найулюбленіші страви, запозичені з усіх народів, які колись населяли Британію. Але їх так мало, що меню у пабі вміщається в одну заламіновану сторінку. Обов'язковим пунктом завжди буде fish and chips (риба в клярі з картоплею фрі), бургери і запечена курка. Все. Іноді це меню доповнюється традиційним британським сніданком (яйця, квасоля, бекон та сосиски) і десертом (йоркширський пудинг).
Але найцікавішою у цих "публічних домах" залишається публіка. Вона настільки різноманітна, що аж очі розбігаються. Тут й елегантні бізнесмени, і підлітки з кольоровим волоссям, які святкують чийсь день народження, і навіть звичайна сім'я з трирічною галасливою дитиною - просто вечеряють.
Найвеселішим в Англії завжди є вечір п'ятниці. Ви не знайдете жодного вільного місця в пабі, якщо попередньо його не бронювали. Всі так кваляться перехилити кухоль пива, що вузькі вулиці Лондона переповнені людьми, які спокійнісінько стоять поблизу закладу, з алкоголем, і торбою. Те, що у закладі немає вільних столиків, ніколи не зупинить справжнього британця. Він питиме єль і на вулиці.
Це, до слова, і чудова ідея для англійського побачення. Посидіти у пабі, а ще краще у кількох, - це як у нас насолодитись смачним десертом у кав'ярні.
Переконують, що якщо ви були в Англії і не відвідали тамтешнього пабу - ви насправді ніколи не були в Англії. Хтось приїжджає з-за кордону, вихваляючи італійську піцу, французькі багети і запечені ніжки жаб, я ж розповідаю про темні і задушливі паби, не завжди чисті стільці, але найсмачніший fish and chips, який я колись їла, і цікавих людей довкола.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.