Так буває у житті: знаєш про щось дуже наочне, в усіх на слуху, чуєш про це щодня, і раптом – дзінь, якийсь новий фактик, якась несподівана деталька розставляє у свідомості все на свої місця і приходить розуміння справжньої суті речей.
Саме так трапилося з асфальтом.
Так-так, саме з тим асфальтом, який в інтересах українського народу десь там кладе й створює нові дороги для легкої їзди і ходи наше турботливе керівництво.
Це той асфальт, на який загули небувалі мільярди антивірусного фонду.
Весь час виникало питання: ну, чому, чому саме дороги? Чому саме асфальт?
Чому не житло для людей? Чому, врешті-решт, – із державницької і цілковито справедливої вдячності військовим за їхні щоденні подвиги на фронті – не закрити повністю й остаточно житлову чергу, у якій військові стоять навіть з 1992-го? Заледве не з дня прийняття присяги на вірність народу вже Незалежної України?
Але не забуваймо, що фонд первинно – саме антиковідний. То закупіть вже ті шевеели, кисню закупіть океан... Лікарню хоч одну найновітнішу побудуйте, як це зробили китайці після виявлення того всесвітньо відомого кажана!
Ні, воно, бач, затятий дорожній асфальтоукладач, будівничий магістралей, зодчий шляхопроводів… Чому?
І ось тут постали поруч два, на перший погляд, непомітні фактики.
Спочатку якийсь усміхнений навколотуристичний бізнесмен без знання державної солов’їної радісно нащебетав, що й, справді, група виснажених законотворчістю і кнопкодавством нардепів зафрахтувала на новорічно-різдвяні свята скромний літачок на Балі.
Ну, замовили, не новина, є певність, що всі найкращі дівчатка на всіх найдорожчих курортах світу знають найкращих українських нардепів не лише в обличчя й за іменами, а й за всіма найінтимнішими примхами й забаганками, про які так розкуто пишуть нардепи на смартфонах у сесійній залі. Це ж уже фішка нинішнього скликання: педофілія, красуні за викликом, нестримні ківорученятка, продажність й удавана невинність. Не новина. Не вражає.
Але ось до інформаційного простору надходить нове повідомлення, яке розкриває очі й на літачок до Балі, і на асфальт, і на справжню мету нинішніх можновладців усіх рівнів.
Кабмін схвалив проект угоди для безвізових поїздок на Балі!
Тобто влада потурбувалася, аби не було проблем з відпочинком у тих і саме тих нардепів і взагалі привладних і навколовладних, кому закортить чкурнути в Індонезію у час, коли переважна більшість простого люду завиє од безвиході у різдвяно-новорічному локдауні.
Це й цинізмом назвати – як похвалити. До речі, повідомляється, відповідну постанову було ухвалено послужливим Кабміном за процедурою без обговорення. Бо все і так ясно, і горить.
Кому – війна, а кому – Індонезійщина рідна.
Кому – локдаун, а кому – на Балі дружнім загалом.
Все вони чинять для себе, ріднесеньких: від скасування декларацій – до безвізу на Балі та інші гаваї. Ось скасують взаємно із Республікою Індонезія візові вимоги – і зросте рівень життя пересічного українця!..
То чому асфальт на дороги замість кисню у новій клініці?
А все тепер зрозуміло, бо дуже просто. Бо при владі будуть не завжди, а по дорогій дорозі ще довго кататимуться на дорогих своїх авто. А що ковід – ковіди приходять і йдуть собі, а дорога – осьдечки, і мільярди не пропали даремно...
Ось чому нема кисню і лікарень – бо є Феофанія, звідки хворий виходить із такою пикою – хоч прикурюй, і шиєю, за Кайдашем, – хоч обіддя гни...
...Допоки замовляли літак на Балі і порішали із індонезійським безвізом, на Жовківщині померли хворі на ковід, бо світло зникло. Ну, на Балі індонезійський кабмін забезпечує подачу електроенергії до розкішних бунгало безперебійно – там про людей турбуються...
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал