Ірина Березовська. Обручка святої Катерини, або Як одна інтелектуалка перемогла цезаря

У всіх справжніх книгах християнства не йдеться про проблему статей – там просто всі універсальні речі, які можуть переживати обидві статі. Мене тут не принижують, кажучи, що в мене не може бути духовного досвіду чи переживань, моє право на небо сприймається за замовчуванням. І мені це підходить, бо в сучасному світі оцей наголос на поблажці для жінок мене відштовхує. Мені не потрібна поблажка – мені потрібна рівноцінна участь. Я знаходжу такі приклади у житіях святих.

Відразу попереджаю – мене не цікавить адміністративна влада, яка вся зосереджена в руках бородатих чоловіків у чорному. Мені йдеться про внутрішню свободу, яку в мої руки вручають з небес. Щось схоже, мабуть, відчувала свята Катерина, коли вийшла супроти цезаря Максиміана. Вийшла і перемогла. 17-річна юна леді проти губернатора Риму. Теж так хочу.

"Я хочу мати своїм женихом тільки рівного мені", – ці слова із житія святої Катерини лунають у мені самій багато років, з тих пір, коли зачитувалася працями про емансипацію у підлітковому віці. Щось схоже казала мамі, коли вдома обговорювали моїх кавалєрів. Мама боялася, що все сумно закінчиться, а я таємничо посміхаюся дотепер, бо знаю трошки більше від мами. Катерина попросила й отримала обручку від Того, Хто перевершив її у Любові… Я не можу отримати менше від неї.

Навіть якщо у мене буде звичайний перстень від земного чоловіка, то все одно на небесну мудрість можу розраховувати.

Катерині було лише 17, і її уже порівнювали з Платоном. Вона не написала жодного трактату, але похитнула божественний вінок на голові римського правителя. До прийняття християнства залишалося ще років сім. Нові люди – християни – ще тільки привчали світ до нової мудрості…

Катерина знала праці Аристотеля, Платона, медичні трактати Галена і Гіппократа, кажучи сучасною мовою, була однією з найрозумніших жінок свого часу.

Катерина – аристократка, з царського роду. Миксиміан – ремісник, який став цезарем. Плебеєм був, плебеєм і залишився.

Фото: Уніан

Максиміан покликав на підмогу 50 філософів, щоб покласти на лопатки 17-річну дівчину. Бо сам не зміг. Кращі уми світу визнали свою поразку перед дівчиною, яка обрала Христа. Фіаско пережили філософи, але не пережив їх замовник. Усіх мудреців стратили за наказом жорстокого губернатора. Максиміан не зупинився на цьому й наказав вирвати груди у власної дружини і стяти їй голову за підтримку інтелектуалки, яка всіх вразила неземною мудрістю. А потім ще й наважився запропонувати їй заміжжя. Теж мені жених! Соратник цезаря Порфирій пройнявся духом Катерини і теж поліг від меча Максиміана. За компанію, так би мовити. А з ним ще 200 його воїнів, які були достатньо сміливі, щоб визнати перемогу дівчини.

Таємниця святої Катерини проста і складна водночас. От ми всі наче й віримо у Бога, але не маємо сміливості простягнути до Нього руку.

Ми не чуємо, не бачимо і не розуміємо Бога.

Катерина не закривалася фіговим листком самовиправдання, коли почула про себе правду від Христа, коли вперше Його зустріла. Вона простягнула руку і отримала перстень нареченої.

Я теж хочу такий перстень, Боже. Я теж хочу знайти Бога і втримати Його руку у цьому непевному світі. Або хоча б палець. Палець з перснем, який завжди нагадуватиме, хто я і якою ціною я Йому обійшлася.

До речі, жінки у храмі стоять з лівого боку, де на іконостасі поміщена ікона Матері Божої, а чоловіки справа. Але це не тому, що ми гірші від чоловіків. Є один нюанс. Коли священник проказує молитву обличчям на схід, то по його праву руки будуть чоловіки. А коли виходить царськими вратами на благословення або коли через Святі Дари до нас приходить Христос, то з правого боку опиняються саме жінки. Тому я не така категорична щодо ролі жінки у церкві. І в цьому мені часто допомагає сторітелінг – житія святих у 12 томах.