Про це повідомляє "Еспресо.Захід".
До ярмарку долучилися сім організацій: Обласний центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Святого Пантелеймона; КЗ ЛОР "Поповицький психоневрологічний інтернат"; КЗ ЛОР "Буківський дитячий будинок – інтернат"; Львівська обласна організація УТОГ ГО; ЛОО Всеукраїнської організації інвалідів "УТОС"; ГО "На крилах ангелів. Діти з особливими потребами"; Благодійна організація "Дитячі мрії" (Соціальний центр "Регіна").
Серед представлених робіт на ярмарку можна було побачити й придбати: картини, свічки, екоторбинки, іграшки, прикраси, пряники та багато іншого. Усе це продавали на виставці як майстри, так і майстрині. Всі ці речі не мали фіксованої ціни і кожен бажаючий міг придбати їх за тою ціною, яку вважав доречною. Кошти та благодійні внески будуть спрямовані на закупівлю матеріалів і сировини у навчальні майстерні, центри дозвілля, відділення денного перебування, соціальної реабілітації, які функціонують при установах та організаціях, що взяли участь у ярмарку.
Начальниця управління соціального обслуговування департаменту соцзахисту населення Львівської ОДА Тетяна Медвідь повідомила, що організатори створять сторінки у соцмережах, де можна буде також придбати вироби онлайн за відповідні благодійні внески. Загалом, за словами чиновниці, такою акцією вони хочуть привернути увагу суспільства, щоб ми не забували про те, що між нами є люди, яким просто треба подати руку підтримки.
Голова львівської організації незрячих УТОС Любов Кукуруза розповіла свою історію і те, як за ці роки змінилося ставлення суспільства до людей з особливим потребами.
"Я народилася зрячою. У мене чоловік, діти й внуки зрячі. Я біохімік за фахом і, будучи студенткою, хотіла розвивати науку. Але у 21 рік мене вкусила за палець лабораторна мишка, занесла інфекцію, яка не лікується, і я почала втрачати зір… Складно так, бачити все, а потім майже нічого, однак щось Бог забирає, а щось дає. Для мене відкрився світ незрячих і я стала активно відстоювати наші права. Хочу сказати, що за ці роки ставлення суспільства помітно змінилося у кращу сторону до людей з обмеженими можливостями. Раніше ми відчувала себе якимись вигнанцями суспільства, стидно було сказати, що ти інвалід. Та зараз люди більше розуміють нас і часто хочуть допомогти. Простий приклад. Коли йду сама з тростиною і переходжу дорогу, то чимало молодих людей самі питають, чи потребую я допомоги? Бо ще кілька років тому, майже ніхто не звертав на нас уваги.
Але, звісно, це щоденна робота – крок за кроком змінювати ставлення суспільства до незрячих. Ще один приклад наведу. Коли у Львові почали встановлювати світлофори для незрячих, то багато людей, які мешкають поруч них – були проти. Бо це створювало їм додаткові незручності у вигляді шуму, який ці світлофори продукують. Доводилося ходити до цих людей додому і пояснювати, що так, для них це якісь маленькі незручності, але для нас, незрячих – це питання безпеки життя", – розповіла Любов Кукуруза.
Голова львівської організації незрячих УТОС також похвалилася і досягненнями організації. Адже минулого року завдяки ним було зафіксовано два рекорди України: це найдовше читання шрифтом Брайля (12 годин поспіль незрячі читали Кобзаря Шевченка) та масове сходження незрячих на гору Говерлу.
"Різними акціями, ми показуємо іншим людям, що такі самі, як всі і можемо практично все те саме робити. Багато хто навіть не знає, що незрячі можуть працювати за комп’ютером. Так, це спеціальні комп’ютери чи програми, але це не міняє самого факту. Загалом нам потрібне розуміння, допомога, але не потрібно, щоб нас жаліли, бо незважаючи на те, що хтось повністю, а хтось частково не бачить, ми такі ж люди, які можуть робити навіть більше, ніж деякі зрячі", – сказала Любов Кукуруза.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.