І якщо сьогодні переважно виписують премії чи якісь заохочувальні нагороди за добру роботу, то в давнину звичним подарунком були харчі. Усім райцям чи, як тепер ми би їх назвали, – депутатам, а також шанованим городянам обов'язково видавали рибу. Традиційно це був короп, без якого годі собі уявити різдвяний стіл. Дослідник Роман Зубик у книзі про фінансове господарство Львова у 1630-1650 рр. згадує, що рибу довозили з численних ставків, розкиданих навколо міста. Вони були і приватними, і такими, що належали містові, а конкретні особи брали їх в оренду. Щоденно свіжу рибу в бочках виставляли й продавали просто на Ринку. Для того, щоб максимально уникнути прикрих запахів, за теплої погоди площу мили водою з "мелюзини" – спеціального збірника, куди вона надходила по трубах.
Кількість чи розмір обдарування рибою працівників міста був приблизно однаковим. Однак керівникам, залежно від обставин, могли додавати ще глек доброго вина. Найпопулярнішим був старий токай, що привозили до нас з Угорщини, чи солодка грецька "мальвазія". Непоодинокими були випадки, коли до різдвяного кошика додавали цитрини – важливе джерело вітаміну С. Інколи зустрічаємо в документах і багатші дари – зі спецій чи ласощів.
Різдво та приготування до нього було найулюбленішим сімейним святом львівських міщан упродовж століть. А от традиція гучно відзначати Новий рік прийшла до Львова лише наприкінці ХІХ ст.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.