Про це повідомляє "Еспресо.Захід".
Десятки людей нині прийшли до школи в Жидачеві, де колись вчився Герой України, славетний командир Тарас Матвіїів. Тут нині відкрили й освятили меморіальну дошку загиблому військовому.
Вшанувати пам’ять Тараса Матвіїва до містечка з’їхалися рідні, побратими та друзі. Пригадати рідного командира приїхала й Інна Жданова. На бойових позиціях жінка куховарила. Пригадує, що на бойовому посту він намагався робити так, аби всі між собою були, як сім’я. Втім, попри це, тримав жорстку дисципліну, яка має бути у війську.
"За день до його загибелі ми сперечалися. Я йому казала, що годувати почали гірше, як би зробити так, щоб усе було, як раніше. А він мені каже: знаєте, найтяжче на війні – втрачати. А наступного дня після розмови він загинув, – пригадує зі сльозами на очах Інна Жданова. – Я була в бліндажі, він наказав мені бути всередині. Під час обстрілу лягла собі на підлогу в "броніку". Потім хлопці забігли, кажуть "Матвіїв, "Сармат" (такий позивний у нього був), у лікарні. Не могли мені відразу сказати, що він загинув. Він крім того, що був командиром, був як син, як батько, як брат. Знаєте, те, що ти втрачаєш там, – це найважче, і ми втрачаємо найкращих".
Пригадує свою зустріч із Тарасом і побратим Володимир Кукурудза. Розповідає, познайомилися з військовим у Мар’їнці. Каже, говіркий був дуже.
"Я був старший на позиції, – пригадує Володимир Кукурудза. – Ми з ним служили разом, чергували на позиціях. Дуже говіркий хлопець був, розповідав, що журналістом був, про свою участь у Революції Гідності. Мріяв про мир на Сході й казав, що воюватиме доти, доки українська територія не буде звільнена від окупантів".
Меморіальну дошку загиблому Герою України Тарасу Матвіїву відкривали під гімн України та з українським прапором. Присутні в пам’ять про хлопця поклали квіти та запалили лампадки.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.