І чом би й ні, адже в розповіді присутні Він і Вона…
Він і Вона…
Якщо точніше: Вона і Він.
Поверталися з полону.
Вона – була захоплена ворогами в полон на фронті російсько-української війни за обставин, яким і дотепер не завадять уточнення…
Він – потрапив до полону, коли поїхав до матері, що працює за кордоном.
Спільні між цими двома полоненнями, як на погляд, не озброєний знанням точних деталей, – два пункти.
Суть першого пункту подібності полягає в тому, що і Вона, і Він були звинувачені у причетності до смерті репортерів. Вона потрапила під прес "правосуддя" російського. Він – італійського. Це варто запам'ятати, адже різниця між правосуддям європейської цивілізованої країни і "правосуддям" на Росії полягає не лише в наявності чи відсутності навколо слова авторських лапок.
Уточнити національні особливості російського політичного полювання на людей, яке, власне, і вважається "правосуддям по-кремлівському", можна у кримських татар. Про італійське правосуддя – теж все відомо, адже саме правосуддя Італії – в особах, наприклад, італійських непідкупних суддів Джованні Фальконе і П’єтро Грассо – зламало хребет італійській мафії і корупції.
А другим пунктом, який робить подібним факт, як потрапили за ґрати наші Вона і Він, є те, що не обійшлося без участі і впливу ворожих спецслужб. Зокрема, вороги, безумовно, відстежили, як Він приїхав до Італії, та інспірували арешт і засудження.
На цьому перша – лірично-патріотична – частина нашої зворушливої історії закінчується. І починається зворушливість іншого ґатунку. Бо починаються розбіжності.
Після звільнення з російського полону Вона тріумфально повертається в Україну. Летовище. Літак. Репортери. Біла футболочка із квітчастим тризубом.
Після звільнення з італійської тюрми Він – засуджений спочатку до чверті століття ув'язнення, а потім виправданий італійським апеляційним судом, – тріумфально повертається в Україну. Летовище. Літак. Репортери. Форма національного гвардійця. Синьо-жовтий Державний Прапор у руках.
Вона від перших кроків починає робити політичні заяви. Отримує звання Героя України. Створює більш ніж суперечливий "закон Савченко". Прописується на телеканалах, які важко звинуватити у любові до країни, в яку наша говірка і безапеляційна Вона повернулась. Робить дно-заяви на кшталт: мертвечук і є український нарід. Потім безславна участь у не менш безславному терористичному напівнетверезому напівзаколоті-напівфарсі. Нервово курить. І – як дно дна – закономірний безславний, ганебний програш на виборах. Тепер Вона – безробітна. Героїня України – безробітна. За деякими джерелами, шукає роботу верхолаза. Але це – справжнє дно.
Він – планує продовжити службу у Національній гвардії. До речі, наша "фронтовичка" Вона більше воювати з ворогом, який, зважаючи на її зовнішній вигляд, заледве не закатував нашу Героїню, бажання не виявляла…
Чому не названі імена наших неліричних неромео і неджульєтти? Бо вони й так відомі, це по-перше.
А по-друге, не хочеться брати участь у створенні нового кумира, нового "героя". Не хочеться, аби воїн поліз на трибуну і в політику, пробачте. І не надумайте ті, хто вже на ньому піариться, аж інформпростір гуде, призначати молодого гвардійця на захмарну генеральську посаду. Ви лише поламаєте людині життя. Хай просто служить і просто нищить ворогів. Без політики.
Аби не трапилось Йому згодом давати таке інтерв’ю, як давала Вона у 2017-му.
"Дострокові вибори президента 2014 року. Думаєте, українці зробили помилку?" – запитує репортер. І тут Вона, віддамо належне грі слів і спіралі історії, дає відповідь, яка так пасуватиме сьогодні до оцінки виборів-2019:
"Це була катастрофа, яку нам тепер розгрібати ще довго. Це був неусвідомлений вибір, правильно зманіпульована гра".
…Я не переконаний, що вдалася інструкція, як треба повертатися з полону.
Але, сподіваюсь, вдалася інструкція, як не треба повертатися в Україну з ворожого полону...
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал