Неархітектурний вимір.
На нову архітектуру Львова львів'янам зі стажем та історичною пам'яттю дивитися без емоцій неможливо.
І емоції ці, на жаль, не мають нічого спільного з позитивом.
Складається враження, ніби кмітливий хтось – за безцінь? – закупив у європейських країнах проектну документацію будинків кінця 50-х – початку 60-х минулого століття і вирішив вибудувати зі Львова європейське провінційне містечко далекого і чужого, не львівського минулого.
Не хочеться, та й немає потреби вивчати старі календарі, аби зрозуміти, що почалася не львівська неархітектура не вчора. Але припиняти цей будівельний казармений стиль треба хоча б сьогодні. Завтра може бути пізно. Досить уявити собі, що хтось отримав дозвіл на забудову сором’язливо оточеного реклямками майданчика у центрі Львова на розі Староєврейської за спиною у Адама Міцкевича і його Музи. І цей хтось має таку ж уяву про архітектурну сутність Львова, як і автор будинку колишнього банку поруч…
Це – перше "НЕ".
Друге "НЕ" – нездоровий вимір – пандемічний.
Львів не прагне бути здоровим. Молоді люди, яких не дуже хочеться вважати справжніми львів’янами, без масок – вони не хочуть одягати на обличчя цей примітивний, проте дієвий засіб захисту. Молодики з неприкритими розкутими обличчями хамлять у всіх видах громадського транспорту стареньким львів'янам, які роблять антиковідні зауваження.
Хоча й самі старі львів'яни маски на носи переважно не натягують. Так і хочеться спитати їх влучними гірко-іронічними словами відомого політика-публіциста: "Ви так, перепрошую, і плавки носите?". Але гіркоти більше, ніж сміху, навіть саркастичного. Бо львів'яни виявилися не готовими до згуртованості, єдності проти лиха. Це, зокрема, наслідок тотальної неінтелігентності, пандемії неінтелігентності, яка роками, десятиліттями точить Львів, Львів Заньковецької і Крушельницької, та регоче над ретро-щастям вишуканості свіжесенькими пластиковими вікнами у ранах-отворах будинків, яким сотні і сотні років.
Третє "НЕ" – дуже просте.
Львів – некерований.
Не можна вирощувати чергового, навіть суто львівського, Бацьки. Бацьки, який настільки зростається з владою, що без сорому, в ейфорії привселюдної сповіді, готовий зізнатися всюдисущому і малорозбірливому журналісту: не вмію більше нічого.
Навіть найкращим з кращих своїх очільників волелюбні і насправді демократичні американці не дають третіх термінів. Інакше велична країна скотиться до прірви некерованості. Наслідки – планетарні.
Є впевненість, що за керованістю Львова відродиться керованість і всієї країни… Автор не агітує. Автору болить кількість "НЕ", яких насправді – набагато більше.
Просто якась пандемія "НЕ".
…Львів завмер.
Рима – "мер".
Мер – завмер?
Було б краще оновитися. Оновити риму, мера і весь Львів.
Наприклад: Львів завмер – що тепер?
А більш точно і головне: хто тепер?..