Галина Пагутяк. Ніч демократії

Хто менш-більш свідомий, той намагається зрозуміти, чому ці сутінки завжди вечірні, тобто переходять у темряву, а не ранкові. Політологи, психологи, історики, просто мислячі люди, які зазвичай безмежно далекі від життя пересічного виборця, так само безмежно дивуються регулярному колективному масовому самогубству, що його називають феноменом українських грабель, пафосно вважаючи його ледь не рисою національної вдачі. Однак, якщо зануритись у теперішній коронавірусний світ, можна помітити певні особливості майбутніх виборів. Тобто кожного разу сутінки – інші.

Бідні не мають грошей на тести та лікування й по селах поводять себе, як завжди, – не уникають контактів: скликають толоки, ходять у гості й до церкви,святкують. Кількасотлітній досвід громади, заснований на набутті колективного імунітету й природному відборі. У період весняно-осінніх робіт порада "береженого Бог береже" ігнорується. Та й Бог, давно мертвий, запечатаний у труні, оббитій золотою бляхою, їм нічим не допоможе. Як і влада – вони проголосують за будь-кого, хто не нагадуватиме їм про гріх і кару за нього та про відповідальність перед майбутніми поколіннями. Як не проголосували свого часу за Івана Франка.

У містах, особливо великих, соціальна дистанція вплине на результати виборів. Люди з груп ризику взагалі не підуть на дільниці, а голосування вдома – це не варіант, бо людей зі скриньками для бюлетенів просто не впустять, аби не підхопити заразу. Плюс лікарні – доведеться підкуповувати керівництво або шантажувати. Потім з лікарів зроблять офірних цапів.

Найкращий вихід – дозволити голосувати онлайн, бо це унеможливить підкуп, фальсифікації, проте не захистить від хакерів.

Голосування «по приколу» теж не буде. Бо це вже нікого не насмішить. Буде голосування наосліп, у напівтемряві. Ніхто ж не знає, звідки в партій гроші на передвиборчу розкрутку. Сьогорічні місцеві вибори матимуть не гумористичний відтінок,а макабричний.

Тому нема сенсу підкуповувати виборців гречкою, бо не факт, що ті прийдуть на виборчі дільниці. Не допоможе й ставка на моральні та патріотичні чесноти кандидатів – суспільство настільки занурене в депресію, що відкине будь-які радикальні ліки й радше довіриться шарлатанам. Вибори будуть фальсифікувати, і ніхто цього не помітить. Бо помічають тільки те, що хочуть помічати і чому можна опиратись. А проти коронавірусної бюрократії ще не винайдено ефективної зброї.

Зрештою, я вам не Касандра, це лише мої припущення на основі польових спостережень. Виборча система в Україні агонізує – партії-одноденки, партії олігархів, партії, фінансовані Кремлем, не викликають жодної симпатії, а однак нас примушують обирати лише з однієї купи сміття, і не важливо, скільки нас прийде. Це і є головна проблема. Доки її не позбудуться, нічого доброго в Україні не буде. Та й у всьому світі нині вибори – це просто шоу, поставити які дорого коштує. Як, зрештою, ще в часи Перикла. Чи не краще просто прибрати граблі з дороги?

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал