Журналістка "Еспресо.Захід" відвідала подію.
На площі перед пам'ятником Тарасу Шевченку шикуються дівчата та хлопці з Апостольської чоти. Перед ними банер "Іловайськ. Вічна пам’ять героям". Позаду – фотовиставка, транспорт десантників, автівка добровольців. На бруківці і поміж фото – сухі, кольору охри, соняхи.
До площі сходяться люди. Значна частина серед них – ті, чиї побратими загинули у російсько-українській війні. На інвалідному візку приїхав військовий Михайло. Він вшановує пам'ять друзів щороку. Чоловікові важко говорити, скаржиться на спеку і ледь стримує сльози.
Урочистості розпочали з молитов.
Опісля один з священників говорить: "Сьогодні ми учергове збираємося, щоб віддати шану загиблим воїнам. Воїнам, які полягли в Іловайському котлі. Всім, хто поліг за ці шість років в російсько-українській війні. Воїни живі, поки ви про них пам'ятаєте. Тому знайте одне: вони вже раз загинули, та не вбийте їх ще раз. Вічна слава нашим героям!".
Ведуча дійства нагадує про події того літа: "24 серпня 2014 року, коли у Києві проходив парад, хлопці потребували підкріплення. Але ворог ліквідував сектор D, який напередодні залишив генерал Литвин. Це дозволило росіянам, не зустрівши жодного спротиву, прямувати до Іловайська. Сьогодні ми згадуємо не лише вбитих. Сьогодні ми вкотре нагадуємо владі, що чекаємо передачі Іловайської справи до суду і покарання для зрадників".
Вона наголошує: 29 серпня 2014-го важлива дата, бо після цих подій почалися Мінські домовленості і Україна віддавала все більше своїх територій.
Заступник голови Львівської облдержадміністрації Тарас Грень збентежений, що вшанувати пам’ять прийшла така кількість людей: "У мене був товариш, який завжди залишався собою. Незалежно від кар'єрного росту, політики і сім'ї. І коли я запитав, як в нього таке виходить, той сказав, що за все в цьому житті ми відповідатимемо. І це правда. Ця відповідальність не залежить від обставин, від нашої волі. Вона просто буде. Подивіться, як нас мало! Напевно, щось не те у суспільстві. Але, з іншого боку, частина з нас мала честь хлопців знати. А всі ми разом взяті маємо обов'язок їх пам'ятати. Дуже мало людей знають ціну мирного неба. А ще більше — не хочуть навіть про це думати. Наголошую, що ми є тим, що ми робимо. І нічого не будемо варті, якщо ми ті історії забудемо".
Наступним до мікрофона підійшов учасник бойових дій Микола Маланич. На його синій вишиванці прикріплена квітка соняшника.
"Сьогодні день пам'яті тих, хто захищав незалежність, яку маємо. Пригадую одночасно і біль, і скорботу, і радість. Радість через те, що ми здобули. Ми зупинили ворога, але не перемогли. З болем в серці співчуваю родинам загиблих. Померлі не плачуть. Плакати маємо ми. Вони радіють, бо здобули вічність", – говорить військовий.
Серед присутніх на дійстві є фотограф, який був в Іловайському оточенні та світлини якого сьогодні показують львів’янам. Це Маркіян Лисейко.
"То були хороші часи тоді, бо зустрів багато хороших хлопців. Частина залишилася там назавжди. З іншою частиною, яка вижила, я спілкуюся. Вони говорять, що ніхто з них не шкодує, і якби був вибір, чи проходити Іловайськ і захищатись, то вони б погодились. Хлопці йшли туди не за політику і не за красиві слова. Вони йшли рятувати Україну. І пам'ятати їх потрібно не словами, а вчинками. Тоді в Іловайську було четверо фотографів. І зараз є експозиція лише маленької частини того, що там відбувалося", – говорить фотограф.
Закінчили захід екскурсією Маркіяна Лисейка, який розповів про виставку. На фото зображені військові та добровольці. Фотограф показує зображення чоловіка, який загинув від осколка: "Він завжди намагався вчити менш досвідчених тактики і стратегії бою. Загинув від осколка. Кров зупинити не вдалося. Коли помирав, то був свідомий цього. І казав, щоб йому не допомагали, а допомагали тим, хто має менші поранення".
Далі фото позивного "Німця". Він на виході подвір'я школи в Іловайську. Ще далі зображене мирне населення, яке живе поряд з солдатами, ходить гуляти.
Є фото з ранами і кров’ю, проте чоловіки на знімках тут часто усміхаються. Маркіян наголошує, що сьогодні говорити маємо не лише про співчуття, а й про гордість.
Нагадаємо, сьогодні, 29 серпня, на Личаківському кладовищі вшанували пам'ять захисників України, що загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.