Дім Франка отримав у подарунок першовидання "Мойсея" з присвятою меценатові Євгенові Чикаленку
Подію уможливив Микола Княжицький
Збірка Дому Франка збагатилася на ще один унікальний експонат – перше видання "Мойсея" (1905) з власноручним автографом Івана Франка Євгенові Чикаленкові – меценатові української культури, видатному публіцистові, агроному, видавцеві, одному з ініціаторів скликання Центральної Ради. Уможливив подію, яку публічно запрезентують у день Франкових уродин, 27 серпня, меценат Микола Княжицький.
Як розповів Еспресо.Захід директор Дому Франка Богдан Тихолоз, придбання для музею цього раритетного першовидання "Мойсея" з автографом Франка – це ціла детективна історія. Власне, про те, що такий унікальний примірник Франкової поеми виставили на один з аукціонів, Богданові Тихолозу повідомив його приятель. Іван Якович залюбки підписував власні книжки своїм друзям та знайомим, і примірники таких видань із дарчими підписами визначним людям у колекції музею є. Для прикладу, те ж видання "Мойсея" (1905) з присвятою українському філологу, досліднику і видавцю пам'яток давньої і середньої української літератури, організатору українського наукового життя та багатьох наукових проектів Володимиру Перетцу. Але кожна така книга для музею – на вагу золота. А в нинішньому випаду ще й тому, що саме цей примірник "Мойсея" призначався одному з найбільших українських меценатів, неймовірно харизматичній особистості Євгенові Чикаленку.
Сьогодні ім'я Чикаленка не є аж настільки відомим, як мало би. Значно відомішим є його вислів: "Легко любити батьківщину до глибини душі, спробуйте любити її до глибини своєї кишені". І це був не просто вислів, це стало сенсом його життя. Уродженець Одещини Євген Чикаленко, коли померла його восьмилітня донька, вирішив скерувати на громадські цілі всі гроші, які в майбутньому мали б стати її посагом чи його частиною. Зокрема, він вніс до редакції часопису "Кіевская старина" тисячу карбованців на премію за найкраще написану історію України в одному томі, призначену для середнього читача. І закрутилося. За власні гроші Євген Чикаленко видавав єдину в російській імперії україномовну газету "Рада", словники сільськогосподарської, математичної та природничої лексики, твори Франка, Коцюбинського, Винниченка; його коштом звели у Львові гуртожиток для студентів Політехніки тощо.
"Ми сконтактували з продавцем, який свого часу, будучи колекціонером, придбав цей примірник "Мойсея" на одному з європейських аукціонів, – розповідає Богдан Тихолоз, – Однак не домовилися. Утім, вражений тим, що українські музеї готові щось купувати для своїх збірок навіть за нинішніх реалій, і переконаний, що цьому виданню таки найкраще буде в адресній музейній колекції, він згодом усе ж пішов нам на поступки. Ми замовили графологічну й бібліологічну експертизи, щоб переконатися, що це справді автограф Франка, і почали шукати. Коли маєш благородну мету, то й люди, яким не байдуже, також підтягуються. Микола Княжицький не тільки придбав для музею це видання, а й узяв на себе реставрацію портрета Євгена Чикаленка пензля Івана Труша з наших фондів, що був у жахливому стані. Відтак уродини Франка цього року ми вшануємо по-особливому: крім всього іншого, ще й діалогом на тему благодійництва для культури, спричиненим як взаєминами двох великих українців – представників Галичини і Наддніпрянщини, так і нагальною сьогодні потребою підтримувати своє".
"П’ять років, починаючи від Революції Гідності, були часом відродження держави після століть колонізації, – зазначає Микола Княжицький. – Це був період справжнього ренесансу культури. Нам вдалося спрямувати мільярди бюджетних коштів на гуманітарну сферу й вдихнути в неї життя. Протягом останнього року українську культуру планомірно перетворюють на руїну, фінансуючи за залишковим принципом. Тому важливо не дозволити знищити здобутки нинішні та майбутні. Ще коли Україна не здобула державності, меценатство стало символом національної свідомості. Цьому прикладами є Мазепа, Чикаленко, Шептицький та багато інших. Їхній внесок допоміг пронести через століття не лише нашу культуру, а й нашу національну ідентичність. Їх приклад є взірцем для нас сьогодні".
- Актуальне
- Важливе