Лідер гурту "Фіолет": Секс у бібліотеці — це один з незакритих гештальтів

Це все про ультрарок-гурт "Фіолет" і його незмінного фронтмена, музиканта, письменника, політолога, а тепер ще й військового Сергія Колоса Мартинюка.

Напевно, мало є гуртів в Україні, де цілий гурт, по суті, служить. Так? 

Наш гітарист Роман Андрухів, львів’янин, зараз на Запорізькому напрямку, він в Силах безпілотних систем, займається дронами. Один з наших барабанщиків, який останні роки з нами працював, Андрій Дорош, на Сході, він в Азові. Ну і я. Тобто зараз "Фіолету", як такого, повноцінного немає. Навіть коли випадає нагода грати повноцінні концерти, ми не можемо наразі синхронізуватися, щоб всіх відпустили на одну конкретну дату. Я дуже сподіваюся, що в майбутньому все це сторицею нам повернеться. 

Незабаром вже буде рік, як ти, Сергію, військовослужбовець. Як загалом виглядає життя музиканта і військового? 

Почну з того, що я не бойовий військовий. Я належу до об'єднання військовослужбовців "Культурний десант". В один момент зібралися, об'єдналися навколо ідеї морально-психологічної підтримки військовослужбовців низка хлопців і дівчат, які вже були в армії чи бажали мобілізуватися. Робота наша зосереджена на всіх напрямках. Є мобільні групи, які катають фронтом бойовими бригадами. Заходи відбуваються у форматі і концертів, і спілкування. Все те, що допомагає нашим хлопцям і дівчатам, які довго перебувають на фронті, хоча б трошки перезавантажитись, відчути увагу. 

З того, що критично змінилось… З життя майже повністю зникла концертна діяльність, зник той час, який я раніше звик відводити для написання віршів, для роботи над прозою. Є ідеї майбутньої книги, але писати її немає коли. Але я дуже втішений, що в травні вийде моя нова збірка віршів у "Видавництві Старого Лева". Я не нарікаю на будь-які життєві зміни, в побуті, в логістиці життєвій, тому що рішення для мене було добровільне. 

Все, що я хочу для себе, це не втратити мотивації, не вигоріти. Це актуальне питання для більшості військовослужбовців, на якій би ділянці вони не працювали. Тому що життя обнулюється в якийсь момент, ти живеш в іншій парадигмі.. 

Чи хочеш ще писати лірику після року в пікселі? 

Насправді навпаки. Штурмовики, дроноводи, скажу чесно, дуже мало слухають пісень про війну. Не один військовий мені казав, що багато пісень, які пишуться на тему військову, вони більше для цивільних, для відчуття ними, того, що відбувається з країною, того, що відбувається з військовими. А для хлопців там, на передовій, і так багато війни, щоб ще слухати про неї в піснях. Вони люблять іноді більш розважальну, більш бездумну музику, ліричнішу, трошки за сім'єю потужити, цінність рідних людей згадати.

Є якісь речі, яким ти заздриш, які люди мають в цивільному житті? 

Іноді заздрю артистам, які мають можливість катати тури, жити повноцінним життям музичним. Але моя заздрість хороша, насправді. Нема там ніякої злості особливо, бо більшість тих артистів, на яких я дивлюся, яким по-хорошому заздрю, вони дуже активно працюють на Сили оборони. Кожен тур Україною, Європою, – це класна акумуляція коштів, які потім йдуть на потреби для наших хлопців і дівчат на передовій. Тому я радше ностальгую з такою легкою гірчинкою за часами, коли "Фіолет" по два тури катав, коли дуже активне фестивальне літо було. У більшості я не схильний дорікати цивільним тим, що вони досі не в армії, хоча іноді буває, що зриваюся на емоціях. Коли складно, починаю розкидатися фразами зажорсткими, але, слава Богу, поки не роблю це публічно. Я вважаю, що працювати мають всі, але кожен там, де він справді може бути ефективним. 

Ти, Сергію, згадував, що пісня "Тиша" набула іншого сенсу після широкомасштабного вторгнення. Розкажи детальніше, що ти мав на увазі.

Якось непомітно від нас, ця пісня стала одним із TikTok-трендів, які неслися в останні роки. Почалося все з "Азовсталі" з Маріуполя, з полонених. Десятки тисяч відео під цю пісню, які стосувалися саме цієї теми. Та й згодом дуже-дуже-дуже багато відео, де про щемкість, про втрати, про відстань, про любов, яка на відстані. І самі того, не те щоб не бажаючи, не контролюючи, це розрослося в один момент в цілу лавину відео. Хоча пісня ще 2017 року, але приємно, що вона нове життя отримала. 

У нас взагалі з цим такі цілі історії. У нас є ще одна пісня, правда, мого сольного проєкту, вона називається "Бібліотека", яка теж, як і "Тиша", до речі, була в 2017 році видана, і десь орієнтовно в 2020, в 2021 році вона розірвала TikTok – "Найкраще місце для хорошого сексу…". Це просто пекло якесь неслося з цим відео, сотні тисяч відео. З того часу я став головним бібліотекаром України, теж не дуже того бажаючи, я собі навіть в деяких соцмережах написав: головний бібліотекар. 

Скажи чесно, сексом в бібліотеці займався? 

Ні. Це дуже поширене питання, але ні, я сподіваюся, компенсую рано чи пізно, десь вже після перемоги. Це один з незакритих гештальтів.

У нас така склалася традиція, що наші гості діляться своїми думками і побажаннями для українців. 

Кожен українець має розуміти, що та перемога, про яку ми зараз говоримо все менше, бо все важче її якось візуалізувати, – це відповідальність не лише Сил оборони, не лише хлопців і дівчат, які перебувають на службі, але й всієї країни. Це спільна відповідальність за майбутнє наших дітей, за наше майбутнє. Якщо ви не в армії, ви маєте бути для армії. Це формула, яку ми вже використовуємо кілька років, але, на жаль, не для всіх українців вона досі актуальна з різних причин. Тому я вірю в єдність. Я вірю, бо тільки єдність приведе нас туди, де ми всі хочемо за якийсь час бути. У вільній, незалежній країні, яка навічно вже відгородилася і культурною, і воєнною, і інфраструктурною стіною від нашого нахабного, злісного сусіда. 

Переглянути і послухати LIVE на FM Галичина можна тут

Розмовляв Остап Вакулюк

Підготувала Софія Суперека