"Я вражений енциклопедією виражальних засобів, якою володіє ця художниця у своїх різних іпостасях", – щиро захопився на відкритті виставки живопису Вікторії Дубовик "Нерамковане мистецтво" в галереї "Зелена канапа" авторитетний мистецтвознавець, перший проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців.
Бо відома художниця Вікторія Дубовик, яка здобула собі авторитет передовсім як творець художнього текстилю (зокрема через свої розписи по шовку) вперше запрезентувала свій живопис. Той вид образотворчості, до якого несподівано для неї самої її внутрішньо потягнуло звернутися геть недавно – в часи карантинних обмежень, інформує "Еспресо.Захід".
Як поділилася думками Вікторія Дубовик, проблема багатьох людей (не тільки творчих) – небажання виходити із зону комфорту. Вона теж так жила. В останні роки їй щиро подобалося малювати по шовку, вона добре на цьому зналася, була задоволена результатом і тим, що іншим така її творчість теж дуже до серця. Карантинний період, коли всі сиділи замкненими по хатах, а художники – по майстернях, підштовхнув до переосмислень і спроб вибратися за рамки, бодай власні. Так в її життя прийшов акрил – доволі сухий порівняно з фарбами для шовку, але який захопив настільки, що вона вже себе не стримувала.
"Коли в розписах по шовку я ретельно продумую, що саме роблю і що плюс-мінус буде в підсумку, то тут мене просто несе. Я нічого не боюся, бо знаю, що коли мені щось не сподобається, то зможу це виправити, – каже Вікторія Дубовик. – І раптом піймала себе, що мені цікаво робити абстракції (хоча такі вони не самі по собі, а це мої асоціації чогось), а також хочу опанувати тему тотемних тварин. І буквально залипла в ній, розпочавши з неймовірно цікавої і навіть якоїсь космічної тварини – кози. Ви звертали увагу, що коза не має круглої зіниці? Що її зіниця прямокутна горизонтальна і може набувати навіть трикутної форми? Це наче істота з позаземних цивілізацій, до якої українці ставилися по-особливому, вона вважалася символом достатку та родючості".
Уродженка міста, Вікторія Дубовик крізь життя пронесла яскраві спогади своїх дитячих вилазок разом з батьками у село й те, як зі здивуванням і шалено зацікавлено сприймала всю сільську живність. Сьогодні ті спогади, враження несподівано почали набувати форм героїв її робіт – кіз, котів, сов, інших, з якими їй, львів'янці, приват-доценту кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв, авторці низки методичних праць із проєктування виробів художнього текстилю та членкині Національної спілки художників України (від 1992 року) справді добре.
"Я спостерегла особливість, – ділиться враженнями головна художниця Першого театру Дарія Зав'ялова, – львівська кафедра художнього текстилю має унікальну здатність готувати випускників, які спроможні в часі потужно проявляти себе не лише в текстилі, а й в інших видах мистецтва. В усі часи нам давали на цій кафедрі європейські знання, що можемо оцінювати через роки. Художник-текстильник – це свого роду універсальний солдат, який скрізь демонструє високу професійність своєї праці. І Вікторія, як засвідчує ця виставка – не виняток. З іншого боку, подія також ламає стереотип, що тільки молоді здатні на кардинальні зміни та експерименти. Бо Вікторія Дубовик цілком спроможна дати молодим фори".
І що, напевно, найбільш важливо: у своїх роботах, які імпонують як настроєм та добротою, так і колористикою та образністю (що в названих циклах, що в інших, окремі твори з яких також увійшли до виставки), художниця не підлаштовується ні під кого і ні з ким не заграє. Вона не вагається і не прагне сподобатися, а впевнено і без застережень показує те, якою є.
Ярина Коваль
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.