Про значення традиції й автентичну українську пісню розповіла акторка, лауреатка Шевченківської премії, засновниця театрального центру "Слово І голоС" Наталія Половинка під час дискусійної панелі "Проєкція. Створення образу епохи незалежності" на форумі "Via Carpatia", передає "Еспресо. Захід".
Наталія Половинка розповіла й про іншу тенденцію щодо пісні: "А включімо українську пісню в попсове поле, таким чином вона "зайде" людям, таким чином виникне якась надія на продовження. Не дурімо себе: що легко заходить, то легко виходить, що легко попсово вабить вухо перші 20 хвилин, не понесе собою тяглості".
Також акторка розповіла про призначення пісні: "Сьогодні ми говоримо, що наші пісні сумні, от би щось веселеньке. А насправді наші пісні хранять у собі трагічний спосіб бачення світу, а це значить універсальний спосіб. Це значить, що наша пісня − на рівні поезії Данте, а наш Шевченко, який виріс із пісні, є мислителем світового масштабу. Думаю, кожна людина є носієм єдиної пісні, якій потрібно допомогти проявитися. Тоді через людину пройдуть ті артезіанські свердловини, які передадуть повітря наступним поколінням і нашій культурі".
Наталія Половинка поділилася також думками щодо значення традиції: "Традиція. Як тільки кажу це слово, у головах виникають всякі обряди. Це не так. Традиція – це передання з рук в руки таїни життя: як жити так, щоб життя прибувало і примножувалось".
На думку акторки, в українців найглибше знання про себе і про світ і самоідентифікація є в пісні: "Не ми маємо берегти пісню, а усвідомити: пісня береже нас. Це не працює, як колись за Союзу казали "буде хліб – буде пісня", а зовсім навпаки: буде пісня − будемо мати хліб".
Вона додала, що пісня – це зв'язок між землею і небом, який здійснюється через людину: "Ніякого романтизму в цьому немає. Скільки такого зв'язку у світі виникає, стільки світ залишається живим. Народів, які себе так через пісню усвідомлюють, є небагато: це грузини, македонці, корсиканці і, зрештою, українці".
Акторка зауважила, що сьогодні ми повинні здивувати себе й об'єднатися. Таким чином маємо змогу підтримати нашу державу. На її думку, варто відшуковувати способи співпраці, знайомитись, творити нове поле – новий культурний майдан.
"Спершу це буде на рівні ідей, але потім воно обов'язково матеріалізується у конкретні реформи. Ми самі можемо підтримати державу, щоб вона була більш мисляча та думала про майбутнє, а не тільки про сьогоднішній день, як усе швидше з'їсти", – додала Наталія Половинка.
Зауважимо, учасники дискусійної панелі обговорювали розвиток українського мистецтва протягом 30 років незалежності, роль мистецтва у становленні незалежності й формуванні порядку денного, вплив політичної парадигми на формування культурного ландшафту в Україні, а також аналізували найпомітніші культурні явища епохи незалежності, їхній вплив на порядок денний і в дальшій перспективі.
Нагадаємо, 25-27 червня 2021 року в Криворівні та Верховині Івано-Франківської області триває форум "Via Carpatia". Урочисте відкриття відбулося 25 червня у Верховині.
Форум стартував із вручення премії Станіслава Вінценза "За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів". Її лауреатом цього року став Петро Рихло – український літературознавець, есеїст, перекладач, член Українського ПЕН-Центру.
"Via Carpatia" відбувається вже вчетверте, цьогоріч – під гаслом "Капітал свободи: 30 років культурної незалежності". Його ініціатор – народний депутат України, голова підкомітету з питань культурної політики Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький.
Організаторами Форуму виступили ГО "Верховина – квітка Карпат", ГО "Всеукраїнський демократичний форум", телеканал Еспресо, Верховинська селищна рада. Захід відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Українського інституту книги.
Детальна програма фестивалю Via Carpatia – тут.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.