До кінця осені пластуни разом з іншими організаціями планують збудувати на горі Параска туристичний прихисток – мрію мандрівника-пластуна на псевдо ТТ, а на війні на псевдо Гаррі Тараса Гаврилишина. Зараз активно проводять збір заради втілення цього задуму.
Про пластуна, який героїчно віддав своє життя заради захисту країни, та про туристичний прихисток, про який він мріяв, "Еспресо.Захід" поговорило з подругою Тараса Любов Цоп.
Любов, або Любця, як її кличуть у Пласті, пригадує свою першу зустріч з Тарасом та яке він справив на неї враження.
Він був уособленням справжнього пластуна, завжди спраглого до пригод
"Я є в курені "Чорноморські хвилі", а Тарас був у курені "Чорноморці". Ми познайомилися ще у 2009 році, коли я прийшла до морського пластування. В нашому колі ми його кликали ТТ, або Пан Айсберг. Пам’ятаю свій перший сплав, це було на річці Свіча. Ми тоді вечеряли біля вогнища, і тут з лісу виходить Тарас – високий, молодий, але сивий, із фразою: "О, я хотів подивитися новий маршрут". Це була моя перша зустріч з ним. ТТ був мандрівником, він прокладав маршрути по наших горах і йому завжди було цікаво знайти новий шлях", – розповідає вона.
Тарас завжди проявляв себе як авантюрист, любитель пригод. Розповідав цікаві історії та все знав, яке б питання йому не поставити. Як пригадує Любов, його мама якось розповідала, що в дитинстві ТТ любив читати, а потім намагався в реальному житті робити свої пригоди.
"Він був і хорошим вчителем, міг прочитати будь-яку гутірку, пояснити дітям картографію "на пальцях". Як уже зрозуміло, у Пласті ми займаємося водою, тому Тарас був перш за все мореплавцем, кораблебудівельником, інструктором з астрономії, він організував мандрівки на "чайках" по Дніпру, Чорному морю, навіть дійшли до Стамбула. ТТ був уособленням справжнього пластуна, завжди спраглого до пригод. І всі свої звання, своє патріотичне виховання він передавав дітям", – каже подруга Тараса Гаврилишина.
Там, на Херсонщині, у війську Тарас мав позивний Гаррі
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну пластун одразу пішов до війська.
"Я навіть не можу уявити, щоб у нього були якісь інші варіанти, крім як іти захищати Україну. Як тільки почалося вторгнення, то він з друзями з куреня одразу пішов до армії. У нього вже був досвід служби раніше, – пригадує Любов Цоп. – Хлопці тоді зайнялися навчанням товаришів картографії, орієнтуванню. Коли на похороні Тараса я зустрілася з його побратимами, вони сказали, що дуже вдячні йому за ці навчання. Там, на Херсонщині, у війську Тарас мав позивний Гаррі. У цій області служив і мій чоловік, я мала можливість їздити навідувати його, а заодно й Тараса. Там він мав із собою маленький записник і записував усе, що протягом дня не так робили його побратими, а ввечері з ними це все обговорював. 28 жовтня я з ним мала змогу зустрітися. А 1 листопада він загинув”.
Ми маємо плекати найкращі риси наших Героїв і втілювати їх у наших щоденних справах
Уперше про ідею туристичного прихистку в Карпатах друзі Тараса почули у мить, коли зустрічали його тіло у Львові.
"Коли його тіло привезли, з ним приїхали і його побратими. Десь о 1 ночі ми його зустріли, ще десь годину всі разом згадували різні історії, пов'язані з Тарасом. І його друг розказував, що сиділи вони якось біля вогню на Херсонщині та говорили, хто що має зробити в разі смерті іншого. Тарас казав, що хоче, аби його поховали на горі Параска. Він дуже любив Сколівські Бескиди. Його друг тоді віджартувався, що не буде такого робити, а Тарас сам собі там побудує прихисток та відпочиватиме, дивлячися на гори. І тоді ми задумалися над ідеєю створення цього туристичного прихистку, як уособлення його цінностей. Зараз Героям дають ордена чи хочуть ставити пам’ятники, я ж завжди кажу, що ми маємо плекати найкращі риси наших Героїв і втілювати їх у наших щоденних справах", – каже Любов.
З її слів, прихисток буде на туристичному маршруті 504, улюбленому шляху ТТ у Сколівських Бескидах. Сам прихисток буде відкритий для всіх, але в першу чергу думалося про дітей, які зможуть безпечно відпочити під час мандрівки в горах. Щобільше, він буде помічним і місцевим лісівникам.
На цей час, згідно з інформацією на сайті проєкту, вже зібрано майже 300 тис. грн з 920 тис. необхідних на будівництво. Як розповідає Любов, вони планують відкриття вже в листопаді цього року, але якщо в терміни не вкладуться, то справу не полишать, поки не здійснять заповіт свого друга.
"Тут важливо не забувати, що Тарас був мореплавцем, і нам треба було й цю його рису якось поєднати з горами. Тут нам на поміч прийшло Львівське астрономічне товариство. Вони запропонували зробити з прихистку такий плацдарм для дослідження неба. Моряки ж орієнтуються по зорях. Ми купимо один телескоп і туристи матимуть змогу піднятися на гору і роздивлятися небо з нашого прихистку. Він стане першим на Львівщині з числа майбутньої мережі подібних прихистків, які формуватимуть концепцію "Парк темного неба". У ньому та в прилеглих громадах плануємо проведення періодичних астрокемпів та інших заходів із розвитку астрономічного туризму та зацікавлення туристів і мешканців, включаючи охочих до вивчення астрономії, фізики та інших природничих наук".
Реквізити рахунків для фінансової допомоги проєкту: Вказувати – "благодійний внесок"
Приватбанк: ГО "Залога "Чорноморці"" Код: 42596401
UAH
IBAN UA 38 3052 9900 0002 6002 0310 2917 0
Монобанк: 5375 4112 0564 3302
USD
pay pal: seascoutingua@gmail.com