Юлія Пасс, членкиня колегії та профбюро студентів "Львівської політехніки" розповіла про волонтерство у час війни.
"Пригадую, як казала: "Волонтерів більше не треба", стільки охочих було допомогти, – каже Юлія Пасс. – Ми і матраци з ковдрами і подушками носили, і їжу роздавали, і чергували по 12 годин. Я запам’ятала, як пішла вперше на ніч чергувати. Це була друга неділя війни. Ми тільки запустили наш центр, а вже була величезна потреба в ньому. Ми включили опалення на всю міць, але корпуси не встигали нормально прогрітися, оскільки пів року стояли порожніми. Люди сиділи в куртках і поверх накриті ще ковдрами. Тоді у холодному, великому корпусі я подумала, як це: бігти від війни, проте знайти спокій на холодній підлозі у безпеці".
Фото: Olena Kyrychuk
Фізично важко не було, найтяжче було морально. Оскільки у кожного, хто зупинився у "політехнічному прихистку", була своя сумна історія
В університеті створили Студентський волонтерський штаб від профкому та випускників "політехніки". Він знаходився в одному з гуртожитків, де молодь плела сітки, збирала гуманітарку, шукала та купувала каски, проводила і продовжує організовувати заходи для збору коштів на потреби армії.
Фото: Olena Kyrychuk
"Перед війною ми думали, що в березні нарешті підемо на очне навчання. Але ніхто і уявити не міг, з якої причини нам доведеться повернутися у рідні університетські стіни", – зауважує Юлія.
Фото: Olena Kyrychuk
Попри волонтерську діяльність, виш продовжує працювати та навчати. Війна не зупинила діяльності ані "Львівської політехніки", ані жодного іншого університету України.
Нагадаємо, у Чернівцях продають відтворені вишиті сорочки Степана Бандери, щоб купити бронежилети для військових. Благодійники створили лімітовану колекцію зі ста вишиванок
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.