Про це "Еспресо.Захід" поговорив із психологинею та психотерапевткою Центру здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" Ольгою Іваненко.
Більшість українських дітей зараз понад міру збуджені та знервовані. Їм часто важко організувати свій час, доводити справи до кінця. Адже мозок постійно перебуває в напрузі, через що швидко втомлюється. А тоді стає важко контролювати емоції, з’являються злість та тривожність. Діти часто прокручують собі в голові можливі події: а що, як війна прийде сюди, а що як доведеться покидати домівку? Вони є дуже залучені.
Важливо не залишати дітей з їхніми питаннями та тривогами наодинці, бути відкритим до розмови на цю складну тему.
"Важливо про це говорити. Часто батьки вважають, що не казати – це краще, наче б не напружувати дитину. Але я бачу, що якраз не говорити – зовсім не варіант. Діти все одно бачать і чують війну, вони за щось переживають. Ми ніколи не знатимемо, через що вони хвилюються, поки не поговоримо. Варто мати спільний час, щоб говорити про ті хвилювання разом. Ми не мусимо конкретно починати розмову з війни, одразу питати й говорити про неї, але маємо дати їм ту можливість висловити моменти та почуття, які їх турбують. Ми часто не маємо такого ритуалу – просто сісти й поговорити. Але він потрібен, особливо зараз. Із часом це стане звичкою, допоможе краще висловлювати дітям свої почуття й хвилювання", – пояснює Ольга Іваненко.
На її думку, надзвичайно важливо вчасно обговорювати події зі старшими дітьми, особливо із підлітками. Адже вони мають великий доступ до великої кількості різної інформації, проте в силу віку та відсутності досвіду можуть її інтерпретувати не зовсім правильно.
"Тому з ними варто проговорювати відкрито, запитувати їхню думку, як вони це бачать, пояснювати, що відбувається, зокрема й на прикладі конкретних подій, які відбуваються в Україні щодня", – рекомендує психотерапевтка.
Спільний пошук відповідей на питання та виклики нашого часу дасть дітям більше впевненості, розуміння та зменшить рівень тривоги.
Також дітям потрібно допомогти проживати їхні емоції. Не варто заперечувати їх, якими б вони не були.
"Якщо дитина каже, що вона боїться чи злиться, ми говоримо про те, що розуміємо це. Що це нормально – переживати й боятись, злитися під час війни. Дитина має право на емоції. Немає суперправильних слів, які ви можете сказати дитині, але вже сам факт того, що ви сідаєте разом і говорите, є терапевтичним. Я важливий, мої емоції та думки важливі – дитина повинна це відчувати", – переконана Ольга Іваненко.
Проте будь-які розмови повинні мати і свою міру, говорити про війну – не означає перевантажувати дитину подіями та відчуттями.
"Є діти, які, навпаки, хотітимуть дуже багато говорити про війну, зазвичай йдеться про більш тривожних діток. У цьому випадку ми обмежуємо трохи такі розмови, щоб не поглиблювати стану тривожності. Домовляємося, наприклад, що говоримо про війну в певний конкретний період дня. Виділяємо, наприклад, пів години чи трохи більше, коли дитина може про це говорити, а згодом змінюємо теми", – додає вона.
Допомогти дітям проживати та розуміти події можуть також історії та казки, малювання та навіть звичні буденні дії – чи то певні заняття, чи то уроки. Це можуть бути вигадані на ходу казки чи історії з нашого життя, які відобразять почуття дитини й дорослого, допоможуть вивільнити переживання.
"Ми не вселяємо дітям псевдооптимізму, проте даємо відчуття надії та безпеки. Говоримо, що ми робимо все можливе, щоб Україна скоро стала вільною та мирною", – наголошує психотерапевтка.
За словами Ольги Іваненко, дітям дуже важливо в цей час бути разом із батьками, наскільки це можливо. І тут вона наводить приклад із дослідження досвіду Другої світової війни.
"Тоді в Англії із самого Лондона частину дітей вивозили у глибшу місцевість, туди, де було спокійніше. Їх збирали у групи, в інтернати, вони їхали без батьків, із відповідальними людьми. Ідеєю було зберегти життя. Проте була частина батьків, які не відправили своїх дітей і, попри непрості моменти, переживали всі ті події разом. І ось ті діти, які залишились із батьками, по суті у зовсім неспокійних точках, мали краще психічне здоров’я і рівень їхнього стресу був нижчим, ніж у тих дітей, які поїхали в безпечні місця, але без батьків. Батьки дуже важливі у житті дітей. Йдеться навіть просто про їхню присутність біля дітей", – підсумовує вона.
Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" також виклав у вільний доступ посібник для батьків "Як підтримати наших дітей у зіткненні з викликами війни", в якому можна знайти детальніші поради із проживання подій війни, як підтримати дітей та себе, як допомогти дітям, які мусили покинути домівку чи втратили когось із рідних та іншу корисну інформацію.
Читайте також: Війна як каталізатор нового життя: українці почали і більше одружуватися, і частіше розлучатися
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.