"Мені досі здається, що "Христос Воскрес!" панотець говорив лише мені" – Богдан Волошин про свій особливий Великдень

"Еспресо.Захід" попросив поділитися тематичними спогадами про особливий Великдень у їхньому житті відомих людей із різних сфер.  

Своїми спогадами про особливий Великдень ділиться  Богдан Волошин, письменник, публіцист, автор "Бурачковицьких хронік", за якими знято резонансну комедію "Політ золотої мушки"

"У моєму житті теж був Великдень, який запам’ятався на все життя, Чим більше літ вітер намітає у мою торбу, тим яскравіше він згадується.

Мені було десь років сім чи вісім. Якось тато сказав, що на Великдень ми поїдемо в село на Тернопільщину, де жила наша родина. Я втішився, бо то була перша моя "сільська" Паска.

Село це, якщо можна так сказати, не рідне для моєї сім’ї. Бо рідне залишилось за кордоном, у Польщі, звідкіля була переселена татова родина. Його я собі уявляв лише зі спогадів тата і дзядзя: повноводий Сян,  тихий Перемишль, хата під бляхою, ліс на яку "пригнали" Сяном аж з Бескидів...

Село, куди переселили українців з-під Перемишля, було доста далеченько від Тернополя. Ми вийшли з гостинцями на далекій станції і ще довгенько через запашний весняний ліс, що красувався несмілими молодими листочками. 

Аж ось і хата - правдива традиційна галицька хата із високим ґанком, світлицею і низенькою кухнею. Тут страшенно смачно пахло! На "бляті" варився холодець, на пательні смажилась свіжина з цибулею, у баняку в золотистому цибулевому лушпинні варились крашанки. А в садку димілась бочка вкрита мішковиною, де готувалась вудженина. Та найбільше мені сподобався смішний псисько Босий із білими лапками. З ним я цілий день ганяв долиною понад зеленою річечкою.

Наступного дня в хаті було якось дуже урочисто, неметушливо і тихо – жінки в білих хустинах пекли паски, співаючи якусь молитву. Здалось, що навіть бджоли у садку стишили свій лет. А потім домівка виповнилась чудовим пасковим духом!

Через двійко днів уся святечно вбрана родина спацерувала в’юнкими вуличками до церкви, що ховалась у затінку старих верб на горбку край села. Кошики ставили просто в траву - серед незабудок і кульбаб. Свічечки, застромлені у паски, годі було запалити, бо віяв легенький вітрець. Ранкове сонце зазирало у кошики, повні пишними наїдками, наче вибираючи найкращий. 

"Христос Воскрес!" – вигукував панотець, кроплячи вірян та кошики, і вся громада радісно відповідала – "Воістину Воскрес!". А мені досі здається, що він це говорив лише мені..."

• Нагадаємо, Мінкульт закликав українців на Великдень долучатися до церковних служб в онлайн-режимі замість іти до храмів
• Розклад Богослужінь у храмах Львова на Великдень