Коли 1988 року львівський художник Сергій Міхновський (чия персональна виставка "Пост "Прожект" відкрилася у Львівському палаці мистецтв) почув про проведення першого аукціону "Сотбі" у Москві, то подумав: "От було б добре колись опинитися в переліку митців, чиї роботи виставляють на Сотбі". 2007-го картини Міхновського – одного з перших вітчизняних митців – стали учасниками цього аукціону у Штутгарті. І це стало ще одним аргументом для митця, що мрії, якщо дуже чогось хочеш і до цього йдеш, мають здатність втілюватися, інформує "Еспресо.Захід".
Зрештою, нічого дивного, що нині володар різних нагород і в Україні, і за кордоном Сергій Міхновський є митцем, який інтригує. І не тільки вітчизняних шанувальників (зокрема, його роботи є навіть у колекції сім’ї Кеннеді). Адже належить до митців, котрі і життям, і творчістю невтомно реалізують найбільше людське покликання – постійно шукають шлях до самого себе. Непросте завдання, на виконання якого спроможні не всі.
"Сергій Міхновський – дуже цікавий і глибокий митець, – ділиться враженнями відомий культуролог, багатолітній очільник Асоціації музеїв та галерей у Львові, а нині заступник директора Львівської національної галереї ім. Б. Возницького Зеновій Мазурик. – Неймовірно працьовитий, не боїться складних питань – як їх формулювання, так і пошуку відповідей. Я навіть сказав би, що йому чим складніше, тим цікавіше. Зрештою, ця виставка – яскраве свідчення цього. Комунікабельний, привітний і водночас дуже скромний, Сергій Міхновський постає в цій експозиції дуже різноманітним митцем, який водночас є собою".
Колись дуже давно нині покійний мистецтвознавець Андрій Дорош охарактеризував Сергія Міхновського як творця, якому – через те, що мислить – у сучасному мистецтві відведена роль білого слона, білої ворони, а чи пінгвіна, якого художник і в одній зі своїх робіт уявив на вулицях Львова. Відтоді не особливо щось змінилося, адже мислячим у нашій країні бути складно. А мистецтво без думки Сергія Міхновського не приваблювало ніколи.
Відтак саме через це його роботи, як правило, завжди щось більше, ніж просто ідея, техніка чи фарби. І майже завжди несподівані – чи мова про окремий твір, чи про окремий проєкт. Будучи здатним поєднати в одній композиції реалістичний живопис з абстрактним чи декоративним, концептуальність із традиційністю, випускник архітектурного факультету Львівської політехніки 1984 року (що сьогодні займається малярством, графікою та інсталяціями) Сергій Міхновський не боїться придумувати геть несподівані персонажі (як, приміром, Пана Трюфеля) і формулювати геть несподівані питання, проявляти себе як у буянні барв, так і в стилістиці мінімалізму. Його роботи романтичні й водночас іронічні, емоційні і разом з тим скрупульозно пропрацьовані. Художник, який притягує як своєю фаховістю, так і фантазією та відчуттям світу.
"Я невипадково хотів, щоб виставка у Палаці мистецтв була ретроспективною, – зізнався Сергій Міхновський. – 24 роки тут працюю, а персональної (щоб я один, а не з кимось) у цих стінах досі не мав, попри чимало персональних виставок деінде. Отож саме тут хотілося показати себе таким, яким був і яким є зараз".
Цікаво, що художник виставив також свої великоформатні "Декоративні пригоди" – проєкт, який замислював ще в 1990-х як такий, що міститиме зо 15 робіт, але який розтягнувся на десятиліття. Той, котрий, вочевидь, триватиме все його життя. Творче дійство, де є все, крім темноти – того, що цьому художникові внутрішньо неприматанне.
Фото Ярини Коваль
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку