Лохина як реабілітація після війни

На Львівщині учасники російсько-української війни організували вирощування ягід, аби в такий спосіб повернутися до мирного життя.

Плантації лохини поблизу Львова відвідала журналістка "Еспресо.Захід"

За кілька кілометрів від Львова розгорнулися плантації кущів солодкої та насичено-синьої лохини. Керує ягідною фермою учасник російсько-української війни Олександр Джунківський. Освоїв професію кілька років тому, коли повернувся з війни. 

2014 року Сашко вирушив добровольцем на фронт. Воював у складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців. Разом із побратимами пройшов найпекельніші точки на Донеччині та Луганщині. Постійної дислокації не було, підтримували хлопців, які не мали артилерії. Так чоловік пробув на сході України близько року.

Саме лохина стала порятунком воїна після пекельних днів війни. Розповідає: коли повернувся до мирного життя, то найбільше дратували люди, було погане самопочуття та сон.

"Тут свіже повітря, тому почав краще спати, менше турбують безсоння і непотрібні сни, – розповідає Олександр. – Тут багато птахів і звірів. Тут відпочиваю морально. Чисте повітря реабілітує найкраще".

Чоловікові допомагає його побратим, з яким воювали на Сході. Втім Олександр Нечипорук повернувся з війни лиш три місяці тому, тож досвід фермерства для нього новий. Але, каже,  допомагає пристосуватися до мирного життя.

"Я пішов на фронт ще з Майдану. Воював у добровольчому батальйоні "Дніпро -1", – каже Олександр Нечипорук. – З ними воював у різних точках фронту чотири роки. За станом здоров’я звільнився, але не зміг знайти себе в мирному середовищі, тож знову подався на фронт. Після повернення лікарі порекомендували проводити більше часу на свіжому повітрі. Я знав, що Сашко займається вирощуванням лохини. Екоініціатива зацікавила, тож погодився працювати на господарстві".
 

Відтак нині щодня чоловіки доглядають за культурою. Кажуть, процес її вирощування – не з легких, оскільки рослина любить сонце, спеціальний кислий ґрунт і вимагає трохи більше догляду.

"Трохи потрібно попрацювати фізично: десь покосити, підкинути, бур’яни порвати, тирсу наносити, – каже Олександр Джунківський. – Є процеси, які потрібно робити руками, адже не придумали ще таку техніку, щоб вона із цим впоралася. Проводимо на полі цілий день. О дев’ятій ранку ми вже там".
 

"У нас був випадок, – продовжує Олександр, – під кінець дня приїхав чоловік, мовляв, десь тут ягода має бути. Взяв кілограм і каже: хлопці, в мене легка рука. Пройшов деякий час – і ягоду почали розкуповувати. Згодом до нас телефонували, питали, а сезон уже закінчився". 
 

З тим, що це кропітка робота, погоджується й  побратим. Адже на фронті думав, що особливого догляду культура не вимагає, мовляв, посадив кущ і все. Нині порівнює ягоду з людиною, яка потребує догляду й уваги.

"Вирощування лохини – дуже тонка робота, – підтверджує Олександр. – Їй  потрібен догляд та увага, як людині. Якщо її не полити, не підкислити ґрунт,  рослина згниє". 
 

На плантаціях хлопців нині росте кілька сортів ягід. Є ранні, які вже дають плоди, середні та пізні. Загалом сезон лохини триває до трьох місяців. Останні ягоди достигатимуть  у кінці серпня.

"Маємо сорти трьох видів: ранній "дюк" з’являється перший, середні сорти –  "чандлер", "патріот" і "нельсон". Також маємо пізній "еліот", який достигає під кінець серпня – на початкуу вересня, – демонструє ягоди Олександр. – "Дюк" – ягода не маленька, але більш пружна й синього кольору. Середні мають блакитне забарвлення, а "еліот" особлива восковим запиленням, яке захищає ягоду від дощу. Збираємо їх щодня по 10-15 кілограмів, до вечора продаємо. Таким чином ягоди залишаються свіжими".
 

Під час вирощування культури чоловіки не додають хімічних добрив.  Лише обробляють, як усі дерева. Також діляться своїми секретами солодкої і красивої ягоди. 

"У жодному разі ми не додаємо "хімії", – підтверджує фермер. – Ягода любить кислий, м’який, пухкий ґрунт. Хтось додає сірку. А ми, коли кислотність розходиться, додаємо звичайну лимонну кислоту. У пропорції десять грамів на десять літрів води. Маємо бочки для зрошування, система сама собі закачує потрібну кількість кислоти та роздає на полив". 

Окрім солодкого смаку, культура багата корисні властивості. Зараз ягоди активно дозрівають, а останнього врожаю на полі очікують на початку осені. 

Але на цьому хлопці не зупиняються. Активно розбудовують господарство й найближчим часом планують відкрити зоокуточок, аби сюди із задоволенням приїжджали ще й дітлахи.

Фото: Христина Парубій

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку