Женя Галич: "Сольний проєкт – це просто бажання молодого перспективного 40-річного музиканта дати про себе знати"

Військовий виконавець, якого ми звикли бачити і знати як фронтмена гурту O.Torvald, побував у гостях програми LIVE на FM Галичина як сольний виконавець Женя Галич. 

фото: FM Галичина

Як виникла ідея створення сольного проєкту і що стало рушійною силою? 

Ще десь 1994 року, коли я почав свідомо займатися музикою, хотів бути один і створювати пісні сам. Але так сталося, що саме з того часу до мене причепилися ці "п'явки" з O.Torvald. Намагався від них відмахуватися всі ці 20 років, але так сталося, що не вийшло. І от тільки після того, як нам виповнилися 20 років, вони віддали мені паспорт і тепер я спокійно можу створювати власні пісні як сольний виконавець. 

А чи можна сказати, що досвід на фронті став рушієм для створення сольного проєкту?

Щиро бажаю нікому не отримувати досвід на фронті для створення контенту і музики. Тому що той досвід, який я отримав на фронті, мені хотілося б забути й ніколи не згадувати про загиблих побратимів і про весь той жах, який я побачив, відчув. Якби можна було не займатися музикою, щоб не отримувати такий досвід, я краще не займався б музикою. Це радше просто бажання молодого перспективного 40-річного музиканта дати про себе знати.

фото: FM Галичина

А як служба у війську взагалі вплинула на тебе?

Війна вплинула на мене, як і на будь-якого свідомого українця. Я не думаю, що можна зараз розділяти людей на тих, хто служить, або тих, хто не служить, отримує досвід чи не отримує. Якщо ти в Україні, тебе щодня атакують безпілотники, ракети. Щодня ти читаєш зранку новини, яка траєкторія руху ракети була, скільки загиблих, скільки руйнувань. Це такий досвід, який не хотілося б отримати. Ми всі так само живемо в реаліях, в яких потрібно гуртуватися, мобілізуватися. Йдеться не тільки про військову мобілізацію. Узагалі мобілізувати свої ресурси для того, щоб захищатися від ворога. Хтось культурно, хтось фізично, хтось ще якось. На війні, як на війні.

Одна з пісень з твого сольного альбому називається "Погляд". Вона стала частиною однойменного соціального проєкту "Погляд". Розкажи, що це саме за проєкт?

У березні 2025 року, після того, як мій комбат розповів, що військовим потрібна підтримка, юридична реабілітація, медична поміч родинам, дітям, він познайомив мене з дівчиною, яку звуть Оксана Біляєва. І вона створила проєкт "Погляд". Це проєкт, який підіймає імідж ветеранів серед цивільного населення.  А також проєкт спрямований на те, щоб ветерани знаходили своє кохання і повертали жінок з-за кордону. Тому що величезна кількість дівчат виїхали за кордон, але так і не змогли знайти своє щастя там. Тому що вони живуть або в приймах, або у вимушеному переселенні. А так хочеться, щоб хлопці та дівчата, які повертаються з фронту, знаходили своє кохання тут, в Україні. Тому був створений проєкт "Погляд". Він про об'єднання і про створення відбудованої, сучасної, культурної, незалежної України.

фото: FM Галичина

Чому саме імідж військових потрібно підіймати? Хіба він не є на достатньому рівні?

У повсякденному житті військовослужбовці, особливо ті люди, які повертаються з зони бойових дій, регулярно зіштовхуються з тим, що цивільне життя не таке, як на війні. Інколи буває так, що працівники ТЦК поводяться доволі агресивно й через це імідж військовослужбовців втрачає те, що було 2022 року. Чітко пам'ятаю, як у 2022-му, коли ми заїжджали у військовій формі на військовій машині на заправку – нас пропускали без черг. Зараз навпаки. Коли ти з'являєшся у військовій формі в цивільному житті – тебе бояться, ти викликаєш неправильні асоціації, ти якась загроза, ти людина, яка прийшла забирати сина, чоловіка, брата. Це неправда, тому що більшість хлопців і дівчат добровільно пішли на війну, захищати країну і зараз перебувають у зоні бойових дій для того, щоб ми з вами в цій студії мирно співпрацювали, говорили про нову українську культуру і щось робили. Імідж ветерана і військовослужбовця має бути беззаперечним. 

Пісня також отримала відеокліп. У вас були доволі стислі графіки на його реалізацію: чотири дні, і два дні на постпродакшн, якщо я не помиляюся.

У 1994 році, коли я створював групу, ми подумали, що потрібно у 2025-му створити кліп за чотири дні. І я створив кліп за чотири дні й дав йому життя. Ми записали 27 музикантів у цей трек. Дуже красиво вийшло. Це перший мій досвід як композитора й автора, коли така кількість музикантів працює над треком. Це були скрипки, віолончелі, валторни, труби, тромбони.

фото: FM Галичина

Під час роботи над ще однією свіжою піснею, вона називається "Убер", ти співпрацював з Ігорем Кириленком. Це ваша перша творча робота?

Це перша творча робота як тандему. Ігор запропонував, я приїхав, ми спробували, пограли й вийшла пісня "Убер". Після того ми зняли на неї кліп. А через декілька днів у студію, в якій ми його знімали, був приліт і її знищило. Це були одні з останніх зйомок у цій студії. Тому пісня "Убер" стала символічна достатньо для мене. Думаю, що для Ігоря також. 

Ми часто говоримо про те, що втратили через війну, але є речі, які вона змусила нас переосмислити. Війна підняла на вищий щабель питання інклюзивності й доступності. Ці питання порушені безпосередньо у відеороботі, про яку ти щойно згадував. Зокрема, у вас був переклад жестовою мовою. Розкажи, як виникла ідея додати цей переклад.

Наша продюсерка Настя придумала цю ідею, це символ незламності  і єдності з людьми, які можуть спілкуватися виключно жестовою мовою. І взагалі інклюзивність потрібно зараз підтримувати. Буде багато хлопців і дівчат, які повертаються з фронту, віддавши частину свого здоров'я. Нам потрібно жити з цим, навчитися спілкуватися з ними, співпрацювати, дякувати й не нав'язуватися. Це дуже важливо.

фото: FM Галичина

Якщо подивитися на Галича у 2015 році й на Галича у 2025 році, в чому, на твою думку, відбулася найбільша зміна? До речі, 2015-го  вас називали найфестивальнішим гуртом України. 

Почуваюсь я набагато краще, ніж 2015-го. Мені здається, що я абсолютно щасливий у своєму віці й у своїх надбаннях, які є сьогодні. Мені все подобається, я задоволений. Всіма людьми, які зі мною працюють, людьми, які мене оточують, людьми, з якими познайомився під час війни, моєю командою. Я всім їм дуже вдячний, вони зробили з мене того, ким я є на сьогодні.

Знаю, колись ви з командою домовилися, що на двадцятиріччя кожен робить свій сольний проєкт. Твій ми чуємо. А що роблять інші учасники гурту? Як їхні справи з такими проєктами?

Я фанат кожного з проєктів. У барабанщика це проєкт "Друг". У діджея і басиста – "Навіщо". У гітариста – "Денді". Усі ці проєкти різні, і це дуже круто. Я дуже фанатично ставлюся до творчості пацанів. Мені дуже подобаються всі треки, які вони випускають. 

Програму LIVE на FM Галичина за участю Жені Галича слухайте тут

Розмовляв Андріан Хома

Підготувала Діана Ракус