Про це повідомляє "Еспресо.Захід".
Борис Григорович Возницький – народився 16 квітня 1926 року у селі Ульбарів (Нагірне) Дубенського району Рівненської області. Український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України, кавалер ордена "За заслуги" II ступеня, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa. Почесний громадянин Львова, Винників, Дубна та Буського району.
Саме Борис Возницький свого часу домігся, аби палац Потоцьких у Львові передали під музей (за радянських часів там був так званий палац щастя, де реєстрували шлюби молодят), врятував скульптури Івана Пінзеля для музею, а також рятував, як міг, замки Золотої підкови.
Загинув Борис Возницький 23 травня 2012 року на Золочівщині – у нього стався серцевий напад під час керування авто. На той момент йому було 86. На його могилі викарбувані слова: "Рятування національної спадщини для мого життя – це призначення з вище".
Львівська галерея мистецтв, директором якої Борис Возницький був багато років, тепер має його ім'я.
"Понад пів століття він присвятив порятунку, охороні та збереженню пам’яток культури і мистецтва. За час його керівництва було врятовано тисячі творів сакрального мистецтва, а Галерея стала одним із найбільших художніх музеїв України. Борис Григорович мав багато нагород і відзнак, але з найбільшою гордістю носив Орден Держави звання "Герой України" за визначний внесок у національне відродження. Боляче переживав кожну втрату: чи то спалену дерев’яну церкву, чи викрадені твори. Виховав цілу плеяду молодих музейників, яким прищепив любов до історичного минулого України. Пам’ятаємо і шануємо", – пишуть про Героя України в його рідній галереї.
"Дорогий тату! 16 квітня тобі виповнилося б 98 років. Ближче до дати уродин частіше згадуєшся, частіше приходиш у сни. У цьому році дата твого народження буде особливою. У Дубенському замку відкриється виставка, присвячена тобі, з власного архіву. Саме тут, на твоїй рідній землі, де ти десятилітнім хлопчиком бігав до замку шукати підземний хід. А коли почав створюватися музей, щороку приїздив на могили батьків і завжди заходив у замок. Тебе вже там чекали, чекали порад, знали, що своїм авторитетом ти вибореш необхідне та важливе. Тепер у цій чудовій пам'ятці архітектури, у музеї, буде кімната Бориса Возницького. Я вдячна дирекції музею, науковим працівникам за щиру пам'ять про батька, ідею – створення такого чудового осередку", – написала донька Бориса Возницького Лариса Возницька-Разінкова.
"Мені поталанило в житті працювати з Борисом Григоровичем над реставрацією Дубенського замку. Він любив Україну, шанував і оберігав її архітектурну і мистецьку спадщину, щоб вона продовжувала жити у часі для нових поколінь", – зазначив член Національної спілки художників України Ярослав Марчук.
"Кожен з нас, хто знав цього Пінзеля українського післявоєнного відродження – надзвичайно працьовитого і щирого патріота, зберіг у своєму серці "свого Возницького" таким, яким його запам’ятав", – додав голова Археологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Європі Микола Бандрівський.