"Еспресо.Захід" розповість цікаві факти про Хотинську фортецю, яка офіційно належить до "7 чудес України", найбільш відомих історико-культурних пам'яток нашої країни.
Фото: Вікіпедія
Фортеця на цьому місці виникла на місці давнього городища, що існувало тут ще понад 1000 років тому. Спершу це була невелика дерев'яна фортеця, її незначні рештки виявлені під час археологічних розкопок. Коли князь Володимир Святославич приєднав ці землі до Київської Русі, навколо фортеці виникли земляний вал і рів.
Давня фортеця входила в єдину оборону лінію південно-західних кордонів Київської Русі. Протягом 200-300 років Хотинське городище з околицями входили до складу Теребовлянського та Галицького князівств, а також Галицько-Волинського князівства. Вважається, що перші кам'яні фортифікації Хотинської фортеці могли виникнути на межі 1240-1250-х, коли король Данило Галицький укріплював старі й будував нові фортеці для захисту від монгольської навали. Інша думка – що це сталося після 1259 року. Та аналіз будівельного розчину з найдавнішої частини стіни фортеці показав його подібність до київських цем'янкових (вапняних зі значною домішкою битої цегли) розчинів 11–12 ст. Це свідчить, що перші кам'яні мури могли постати й раніше, у 12 ст., коли не припинялися військові конфлікти між Руським та Угорським королівствами.
Фото: Вікіпедія
Перша фортеця була невеликою, площею не більше 2 га, обнесена муром і підтрикутним шестиметрової ширини ровом. Від неї збереглися лише залишки стіни, приховані у товщі східного муру-куртини.
З кінця 12 століття на півдні Галицько-Волинського князівства починає формуватись земля з напівавтономним статусом. Після монгольської навали зв'язки з галицько-волинськими землями послабилися, що призвело до їх фактичного відокремлення на початку 14 ст., та визнання зверхності Золотої Орди. У 1349 році Королівство Польське захопило Галицько-Волинське князівство. Водночас на землях у басейні річки Молдова формується нова держава русинів і волохів – Молдавське князівство.
Після перемоги литовсько-руського війська князя Ольгерда над татарами у битві на Синіх Водах фортеця відійшла до їх союзників, руських воєвод і господарів з Молдавії, які системно розбудовували й укріплювали Хотинську фортецю, яка входила до найбільших фортець Молдавського князівства.
Фото: Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця"
Воєвода і господар, національний герой Молдавії Штефан ІІІ Великий значно розширив межі фортеці. Він особисто керував її реконструкцією. Було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур завширшки 5-6 і висотою понад 40 метрів, п'ять башт, рівень двору фортеці підняли на 10 метрів і розділили на Княжий двір і двір Воїнів. Були викопані глибокі підвали для зберігання провіанту. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду, крім південного прясла мурів і Південної (В'їзної) брами з дерев'яними мостами, зведеними на початку 18 століття турками. Упродовж 14–16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.
Фото: Вікіпедія
На межі 15–16 століть Молдовське князівство стало васалом Османської імперії та розмістила у Хотинських стінах яничарський гарнізон. Турки посилили обороноздатність фортеці. У 16 столітті фортеця неодноразово була в епіцентрі війн між поляками й османами. Великий період часу була під впливом польської корони, яка тримала там свій гарнізон.
Фото: Вікіпедія
У 1621 році відбулася відома з уроків історії України Хотинська битва. Козацько-литовсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного (40 тис.) та Яна Кароля Ходкевича (60 тис.) виграли під Хотином битву з турецько-татарськими (220 тис.) військами. Турки підписав Хотинський мирний договір. Турецько-польський кордон знову мав проходити Дністром, однак Польща повертала Хотин туркам.
До речі, гетьман Богдан Хмельницький навесні 1650 року на певний час також зайняв Хотин.
У листопаді 1673 року знову відбулася велика битва під Хотином. Тоді польсько-молдовсько-українські війська на чолі з великим коронним гетьманом Яном Собеським виграють у турків битву і займають фортецю. Внаслідок цієї перемоги Ян Собеський здобуває прізвисько "Хотинський лев", а наступного року його обирають новим королем Речі Посполитої. Утім, уже на початку серпня 1674 року турецькі сили повертають собі Хотин. Поляки ще кілька разів повертали та втрачали фортецю, але в підсумку на початку 18 століття відмовилися від ідеї її утримання, оскільки Річ Посполита увійшла у свою фазу поступового занепаду, а на політичну сцену вийшла Російська імперія, яка хотіла розширити свої володіння.
Османська імперія вирішила перетворити Хотин на головний форпост на Дністрі. Протягом 1711–1718 років турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони та широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. У Новій фортеці збудували також мечеть із мінаретом.
Фото: Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця"
У 1739 та 1769 роках фортеця була здобута росіянами, однак турки її відвойовували. У 1788 році через переважаючі сили австрійців у союзі з росіянами, турки покинули фортецю.
Ось як описав тоді місто саксонський принц Фрідріх Заальфельдский:
"Хотинська фортеця в формі чотирикутника, 1800 на 730, має четверо воріт. Ворота називались: Водяні, Стамбульські, Бендерські та Корохові. В середині замку знаходяться палац, мечеть, турецька лазня, багато магазинів і 40 різних будинків, в яких могло би розміститись 800 чоловік. Місто розміщене вище фортеці й оточене грабовим палісадом до самої фортеці. Малий струмок, який стікав у Дністер, поділяв місто і фортецю на дві частини. Місто було забудоване дерев'яними будинками".
Та після мирних договорів, османи знову заволоділи фортецею. Росіяни не могли з цим змиритися, тому у 1806 році розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія здобула Хотинську фортецю. З того часу турки остаточно покинули ці землі. Вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія.
У першій половині XIX століття Хотинська фортеця залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Але Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення та її передали міському управлінню.
Фото: Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця"
24 серпня 1963 року комплекс споруд фортеці (XIII–XVIII) віднесли до пам'яток архітектури УРСР, які можна використовувати, але виключно під наукові та музейно-показові установи. 12 жовтня 2000 року, за пропозицією Чернівецької обласної державної адміністрації, Кабмін України оголосив комплекс споруд Хотинської фортеці Державним історико-архітектурним заповідником "Хотинська фортеця". У 2011 році уряд передав заповідник до сфери управління Міністерства культури України.
У Хотинській фортеці 2023 року виконали ремонтних робіт на 12 млн грн. Мова про протиаварійні роботи деяких елементів фортеці й реставрування в’їзного моста.
Фото: Вікіпедія
Зараз Хотинська фортеця – це популярне туристичне місце для відвідин. Для туристів розробили відповідну інфраструктуру та цікаві екскурсійні маршрути.
Фото: Вікіпедія
Висота фортечних мурів – 45 метрів, товщина – до 5 метрів. Під фортецею – глибокий рів, тому її можна було взяти лише довготривалими облогами. Цікаво, що безпосередньо штурмом Хотинську фортецю ніхто ніколи не захоплював. Це відбувалося завдяки облогам і капітуляціям.
Зі східного боку височіє Східна вежа, або вежа Смертників. З цієї вежі скидали додолу засуджених на смерть. Вижити після падіння з мурів заввишки 45 метрів не міг ніхто. Звідти вежа й отримала свою подвійну назву.
До сьогодні на території Хотинської фортеці зберігся старовинний колодязь. Його глибина сягає 62 метрів, адже замок стоїть на високій скелі, і щоб дістатися до води, потрібно було прокопати велику глибину. Воду з колодязя можна брати й нині, кажуть, що вона тут дуже смачна.
Фото: Вікіпедія
На території замкового подвір’я розташована церква святої Єлени і Констянтина, яка заснована у ХІІІ ст. Також фортеця є місцем, де поєднуються християнська та мусульманська релігії. Кажуть, свого часу в одній зі споруд замкового комплексу були навіть знамениті турецькі бані з басейном. І що ще цікавіше – тут розміщувався справжній турецький гарем, де, за легендою, тримали 30 дівчат.
Мокра пляма на стіні Хотинського замку – одна з найбільш містифікованих і популярних загадок заповідника. Легенда розповідає, що комендант фортеці замурував у стіну свою доньку, бо та не хотіла виходити заміж. Дівчина так гірко плакала, що її сльози проступили крізь камінь і залишилися у вигляд плями. Науковці, звісно ж, цю версію спростовують, але в кожній легенді є частка правди.
Фото: Вікіпедія
У 1890 році поблизу Хотинської фортеці несподівано знайшли скарб. Це були різні монети із Саксонії, Тюрингії, Чехії, Угорщини. На території фортеці було знято безліч фільмів: "Тарас Бульба", "Гадюка", "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Три мушкетери", "Чорна стріла", "Стара фортеця", "Стріли Робіна Гуда".
Фото: Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця"
Читайте також: Сім чудес України: таємниці та цікаві факти про неприступну Кам'янець-Подільську фортецю