Співак Асафатов: "Кіт — то є мій продюсер і піар-менеджер"

Сергій Асафатов не потребує особливих рекомендацій. І все ж у програмі Live на FM Галичина спробували з’ясувати, чим співак захопив мільйони людей, а також те, що доволі часто залишається поза кадром численних шоу та концертів.

Мистецтво — чудова річ, адже завдяки йому ми можемо відправитися в інший світ. А що особисто для вас означає музика? 

Музика — це те, що змушує мене прокидатися вранці та мотивує рухатися. Музика — це моє життя. 

Ви мультиінструменталіст. На яких інструментах граєте? 

Чесно, не рахував, але на багатьох. Оскільки в мене було складне життя і не було достатньо коштів, я вчився робити все самому. Зокрема грати на музичних інструментах. 

Я знаю, що у вас було складне дитинство. Які уроки вам дав ваш дитячий досвід та чи допомагає це вам сьогодні? 

До того як я потрапив в інтернат, у мене були жахливі обставини в житті. Спершу мені здавалося, що це таке прекрасне місце, де ніхто нікого не ображає. 

Зараз я розумію, що це була наче мініколонія, я жив за чітким графіком. Втім, це такий мій шлях, який я прийняв. Цей досвід сформував мене.

Сьогодні вам допомагають хороші гітаристи Дмитро Крузов та Андрій Самойло, більш знаний як "Муха", учасник гурту "Бумбокс" першого складу. Як ви знайшлися і як вам працюється? 

Андрій Михайлович дуже не любить згадки про це. Ми жартуємо, що ми його переманили. Я радий, що життя дарує можливості зустрічати таких чудових людей та прекрасних музикантів, як Діма та Андрій. Ми познайомилися в автобусі після концерту до Дня Незалежності в Маріуполі. Поки ми їхали до Києва Андрій Михайлович та Андрій Мазепа навчили мене грати на укулеле. Я створив багато пісень на цьому інструменті. 

А взагалі, має трапитися якась історія, пригода, яка б звела до співпраці. У мене специфічний голос, тому не з усіма вдається створити справді хорошу роботу. Найголовніше для мене — це слова і гармонія. Люблю, коли голоси доповнюють одне одного. Ми не витрачаємо коштів на рекламу. Мені здається все має жити своїм життям та бути природно. Я часто кажу: не обов'язково віртуозно грати, можна просто набубнявіти чи прокричати історію, але якщо в цьому є сенс і ти сам відчуваєш потребу цим поділитися — воно обов'язково зрезонує з іншими людьми. 

Як народилася пісня "Люди йдуть від людей"?

Я написав її в дуже складний період часу для мене, я тоді ще жив у Вінниці. Після інтернату було важко: не було грошей, було таке, що жив на вулиці. Але я вірив в казку, що я приїду в Київ, знайду продюсера, який вкладе в мене купу грошей. 

Втім я розумію, я тоді ще вчився та писав не дуже добре. Багато пісень, які я тоді створив, сьогодні не можу слухати. Але якщо людина щось переживає, вона знає про що вона співає. Можна написати багато пісень, заплатити гроші за прокрутку та ефіри, але самі артисти, які роблять це комерційно, не відчувають кайфу від своєї роботи, адже це просто заробляння коштів. Моя музика живе своїм життям і цим я ділюся. 

Пісня "Заведу кота" є важливою для вас, а власне кіт — то є ваш продюсер. Чи це так? 

Так, то є мій продюсер і піар-менеджер. До слова, у багатьох треках є згадка про мого кота. Ми разом працюємо у невеличкій студії. У нього навіть є своє крісло. Його звати Адольф Арахісович і він дуже любить та кайфує від музики. Я мрію, що колись буде можливість брати його на концерти. 

Взагалі, він надзвичайний кіт: він як людина, і пес, і кіт водночас. 

Розмовляв Остап Вакулюк