Ігор Білозір: 70 років від дня народження львівського композитора, який зробив українську музику трендом

Про українську музичну легенду розповідає "Еспресо.Захід".

Ігор Білозір: із музикою разом з юних років

Фото: Хроніки Любарта

Народний артист і композитор Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в місті Радехові Львівської області й став четвертою дитиною у сім'ї. 

Навчався в Радехівській ЗОШ № 1. Ще під час навчання у  школі, в сьомому класі, Білозір написав першу пісню. Навчаючись у школі, співав у шкільному вокально-інструментальному ансамблі, брав участь в шкільних заходах. Згодом грав на весіллях.

Обдарований, із впертим бажанням досягти чогось більшого у житті, Ігор разом з однокласниками переселився до Львова, де потім на вулиці Фредра, 4 прожив все своє життя.

Тим часом його перший професійний запис відбувся в 14 років – у 1969 році на Львівському радіо в передачі "Мандрівний меридіан". Тоді семикласника з Радехова, який заснував шкільний гурт "Вікторія" і пробував самотужки писати пісні, записала і прокрутила в ефірі редактор музичних програм Марта Кінасевич.

Білозір навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії, хоч так і не отримав диплом про вищу освіту. Ігор навчався у того ж викладача, що й творець славнозвісної "Червоної рути" Володимир Івасюк – Лешека Мазепи. Проте хлопці не товаришували. Ігор тільки згадував ті моменти, коли вони з Івасюком сиділи поруч на лекціях у Львівській консерваторії. А згодом йому випала чудова нагода стажуватися у США та Канаді.

Читайте також: Володимиру Івасюку 76: топ-5 сучасних переспівів творів відомого автора

Від "Ритмів Карпат" до ВІА "Ватра"

Фото: gazeta.lviv.ua

У 1977 році, коли Ігор Білозір був ще студентом Львівської консерваторії, він заснував гурт "Ритми Карпат" при Львівському автобусному заводі. Колектив виконував естрадну музику, поєднуючи сучасне звучання із народними мотивами.

Саме "Ритми Карпат" стали першоосновою для появи знаменитої "Ватри". Свою нову назву ансамбль отримав 1979 року, тоді ж таки почав офіційну діяльність на базі Львівської обласної філармонії. Білозір сформував особливий стиль, у якому гармонійно перепліталися українська мелодика, джазові елементи та сучасне аранжування.

Завдяки своїй діяльності Ігор Білозір та "Ватра" довели, що українська естрадна музика може бути сучасною, стильною та популярною. У 1980-х роках "Ватра" була однією з найпопулярніших груп в Україні, а її концерти збирали тисячі шанувальників. Ансамбль активно гастролював не тільки в СРСР, а й за кордоном – у Канаді, Польщі, Франції. Загалом упродовж тих років ВІА дав близько 5 тисяч концертів.

Учасники "Ватри" самі вишукували музичну апаратуру, майстрували звукові колонки, розставляли апаратуру до концертів і збирали опісля. А їхній перший репертуар включав народні пісні та пісні авторства Ігоря Білозора.

Власне оте поєднання української народної пісні та естрадної музики, на яке накладалась легка джазова стилістика, багатоголосся ансамблю та особлива лірична атмосфера, що її вміли створити музиканти, принесла ансамблю ту небувалу популярність свого часу.

Окрім того, творчість Ігоря Білозіра здобула особливе визнання за кордоном серед української діаспори, зокрема у США, Канаді, Німеччині й Польщі. А у 1996 році йому присвоїли звання Народного артиста України.

І до нині залишаються добре відомими такі хіти ВІА "Ватри", як "Пшеничне перевесло", "Ніби вчора", "Кохана"
"Львівський вальс" та "Мамина світлиця". А відома українська співачка Оксана Білозір, яка була дружиною Ігоря Білозіра, продовжує виконувати його пісні. Зокрема, композиція "Вірю" на музику Ігоря Білозіра та слова Вадима Крищенка у її виконанні залишається популярною серед слухачів.

Смерть Білозіра у Львові: чому на нього напали російські шовіністи

8 травня 2000 року в центрі Львова у кав'ярні "Цісарська кава" сталася сутичка між двома групами відвідувачів. Ігор Білозір та його друзі почали співати українські пісні, що викликало невдоволення кількох інших відвідувачів закладу. А були тими іншими російські шовіністи Дмитро Воронов і Юрій Калінін. Виникла бійка, в якій Білозіра доволі сильно травмували, його доставили до лікарні швидкої допомоги. Усі ці події відбувалися на очах у десятків людей і лише за п'ятсот метрів від дому музиканта.

За його життя медики боролись двадцять днів. Однак 16 травня чоловік пережив півгодинну клінічну смерть. Через завдані травми 28 травня Білозір помер у Клінічній лікарні швидкої допомоги Львова на Миколайчука. Йому було 45 років.

Ігоря Білозіра поховали на львівському Личаківському цвинтарі (поле № 2). Вбивство композитора мало значний суспільно-політичний резонанс. Попрощатися із ним прийшли десятки тисяч людей, за різними підрахунками, це було від ста до двохсот тисяч присутніх. А сама похоронна процесія стала також політичним закликом щодо захисту української мови та культури від російських зазіхань.

Як написала декілька років тому його ексдружина Оксана Білозір, Ігор "був убитий у часи незалежної України у своєму рідному Львові за свою ж пісню українською мовою".

Власне цей резонанс, трагічна загибель митця у Львові стала поштовхом для активних дій у питанні стану функціонування української мови. З новою силою патріотичні організації почали свою діяльність. Тим часом на шпальтах російських ЗМІ розпалювали антиукраїнську істерію. Щобільше, там стверджували, що Ігоря Білозіра побили за те, що він буцімто виконував не українські, а російські пісні, хоча це було відвертою брехнею.

Львівський обласний суд 28 вересня 2001 року визнав Дмитра Воронова і Юрія Калініна винними у вбивстві композитора, визначивши для них покарання у вигляді 15 і 12 років позбавлення волі відповідно. Адвокати обвинувачених оскаржили це рішення, і в січні 2002 року Верховний суд України скасував як необґрунтований вирок по цій справі. Верховний суд повернув справу в апеляційний суд на перегляд іншою колегією суддів. Своєю чергою Апеляційний суд Львівської області 7 серпня 2002 року засудив Дмитра Воронов до позбавлення волі на 10 років. Юрія Калініна як співучасника засуджено до восьми років позбавлення волі. Також суд ухвалив рішення провести службове розслідування в медичній установі, де помер Білозір.

Вже після смерті видатного композитора його іменем почали називати вулиці та відкривати йому меморіальні таблиці. Зокрема, у Львові у серпні 2022 року перейменували вулицю Герцена у Галицькому районі на вулицю Ігоря Білозіра. Тим часом 2025 рік на Львівщині стає роком Ігоря Білозора поряд із присвятою ще низці видатних особистостей. А з нагоди його уродин відбуваються відкриття виставок і концерти.