Зараз воно невелике містечко, яке після руйнівної політики СРСР та становлення української незалежності дещо занепало. І це дуже несправедливо, бо без перебільшення Белз має стати одним із провідних стовпів туристичної галузі в області, а то й країни.
Белз був оборонним містом на західних кордонах Київської Русі, а вперше його згадують у "Повісті врем’яних літ" в 1031 році: князь Ярослав Мудрий захищав Белз від поляків.
Белз був столицею свого князівства, і згодом, під поляками, воєводства. Загалом же місто було під Польщею, Угорщиною та Литвою, і звісно Київською Руссю. Найбільше вкорінилися у ньому культури Польщі, Русі та єврейська.
Після створення територіальної громади місцева влада почала працювати над розвитком туризму. З основного – відновлення інфраструктури, а саме ремонт ключової дороги.Раніше добратися до міста було в рази складніше. Міська рада Белза активно працює над міжнародними зв’язками та проводила фестиваль "Белзька брама" і історичні реконструкції.
"Туризм зараз на початковому рівні, але ми над цим працюємо, виграємо гранти. Тут також створений державний архітектурний заповідник. Перспективи великі”, – розповідає "Еспресо.Захід" Тарас Стародуб, заступник міського голови.
Можна лише сподіватися, що з часом і обласна влада, і центральна також зацікавляться містом та допоможуть Белзу розквітнути, а місцевій владі вдасться перетворити його на туристичну та релігійну мекку – звання, яке Белз давно мав би носити.
У 1462 р. місто стало столицею Белзького воєводства, утвореного після включення белзької землі до складу Польщі. Поляків у ті часи у місті була меншість, у порівнянні з українцями, проте саме вони займали керівні чини у Белзі.
Знову під польський контроль місто потрапило у 1919 році після окупації Польщею Галичини. Після вигнання гітлерівців у 1944 році Белз був спочатку повернутий до складу Польщі. Після "коректування" кордону в 1951 році, згідно з договором, переданий до СРСР..
Зважаючи на таку історію, у місті є багато польських пам’яток, зокрема вже колишній костел, а сьогодні церква ПЦУ святого Миколая.
Ще один важливим зв’язком між Белзом та поляками є історія ченстоховської ікони Божої Матері, відомої також як Белзька ікона Божої Матері. Як розповідають у "Шляхами штетлів", за легендою, ікону намалював св. апостол Лука в Єрусалимі на кришці стола Святого сімейства.
Фото: Miguel Palafox
Невідомо, як і коли вона потрапила до Белза, але перші згадки про неї датуються XII ст. Ікона є однією з найвідоміших у Польщі та Центрально-Східній Європі, котра шанується і католиками, і православними. Інша назва ікони, "Чорна Мадонна", пов’язана із темним кольором обличчя Богородиці. Зараз ікона перебуває у Польщі, а її копія у вище згаданій церкві ПЦУ, куди щороку приїжджає польська делегація.
Багата та водночас трагічна історія цього міста належить євреям. Перша згадка про них у місті датується 1469 році. У 19 столітті Белз став центром хасидизму на Галичині та резиденцією знаменитої хасидської династії – Роках. Представники цього роду ставали місцевими рабинам, а євреї зі всього світу з’їжджалися у Белз, аби зустрітися з ними та отримати благословення - говорили, що рабини у Белзі мали властивості цілителів. Могили найвідоміших з них вдалося зберегти. Досі це є місцем паломництва.
Фото:shtetlroutes.eu
За час розквіту хасидизму у місті була збудована велика синагога. Однак, нацисти її зруйнували під час Другої світової, а в 50-х роках зовсім розібрали. Копію цієї синагоги звели в Єрусалимі – синагога Белзьких хасидів і є найбільшою у місті.Фото: Вікіпедія
На жаль, після війни та Голокосту Белз не зміг відновити своєї слави центру хасидизму, а згодом, вже за часів Незалежної України, звідти виїхали майже всі євреї.До наших днів із синагогального комплексу залишилася тільки будівля микви. Зберігся також будинок товариства "Ішре Лев" та залишки єврейського цвинтаря із частково збереженими мацевами.
Фото: Синагога доброчинного товариства "Ішре Лев" у Белзі, 2014, автор - Віктор Загреба
Не чужим містом було й для українців. В княжі часи та навіть за панування поляків вони переважали у населенні. Белз був важливим оборонним пунктом Київської Русі та важливим політичним учасником у владних перипетіях Галицько-Волинського князівства. Літописні джерела наводять цілий ряд імен белзьких князів, які брали діяльну участь у політичному житті Галицько-Волинської Русі 12-14 століть. Серед них – молодший брат Романа Мстиславовича, засновника Галицько-Волинської держави, Всеволод і його син Олександр, який князював у Белзі з 1195 по 1234 рік.
У національно-визвольній війні Богдана Хмельницького фігурує і Белз. На жаль, через постійні переміщення військ – як польських, так і козацьких, місто та його околиці зазнавали значних руйнувань. Але вижило та навіть відродилося після набігів татар.
1590 року в місті за ініціативи львівського єпископа Гедеона (Балабана) відбулась нарада єпископів Холмського і Белзького Діонісія Збируйського, Луцького Кирила Терлецького, Пінського і Турівського Леонтія Пельчинського, на якій, зокрема, обговорювалось питання унії з РКЦ. Місто було у складі ЗУНР. Як і євреї, місцеві українці потерпали від нацистів та більшовиків. Від рук німецьких живодерів рабина Белза врятував священник УГКЦ Омелян Ковч, який став блаженним священномучеником.
- Городище літописного міста Белза, 10-13 ст.;
- Комплекс церкви Св.Параскеви 18-19:
- Церква Св. Параскеви (дерев’яна), 1761-1766 рр.;
- Дзвіниця церкви Св. Параскеви (дерев’яна), 19 ст.;
- Ансамбль монастиря сс.Домініканок 17 ст.- 18 ст.:
- Костел (Церква) Св. Миколая, 1653 р.;
- Монастирські приміщення, 1743 р.;
- Вежа-каплиця, 1606 р.;
- Комплекс сакральних споруд урочища Замочок 1911-1938 рр.:
- Костел Пр.Діви Марії (церква Св.Миколая), 1911 р.;
- Дзвіниця (Марійська вежа), 1933 р.;
- Відкритий вівтар Св.Валентина, 1935 р.;
- Брама, 1935 р.;
- Мури з Хресною дорогою і каплицями,1938 р.;
- Комплекс монастиря оо.Домініканів 16- 20 ст.:
- Монастирські мури 18 ст.;
- Руїни костелу монастиря отців Домініканів, 16 ст.;
- Келійний корпус з вежею (Ратуша), 17 ст.-20 ст.;
- Стінопис в приміщенні Ратуші, 17-18ст.;
- Вежа-дзвіниця, 17 -18 ст.
- Місце єврейського релігійного центру 19 ст.;
- Єврейський молитовний будинок 1909 р.;
- Православний, католицький і єврейський цвинтарі;
- Оригінальна галицька дерев'яна забудова;
- Костел Успіння Пресвятої Богородиці 1683-1695 рр. у м.Угнові;
- Костел Святого Марка 1693-1726 рр. у с.Варяжі;
- Історико-краєзнавчий музей "Белз і Белзька земля"