Знайома ситуація? Коли, начитавшись відгуків у соцмережах, ви похапцем йшли до книгарні або збиралися гортати сторінки книжкових сайтів, щоб і собі придбати цю книгоновинку, про яку говорить і пише зараз увесь світ? Проте яким же було ваше розчарування, коли, прочитавши перші двадцять сторінок, ви врешті переконувалися, що це абсолютно не те чтиво, на яке розраховували.
Отож-бо й воно – часто-густо книгореклама стає причиною неймовірних розчарувань у читачів. Хоча, бувають випадки протилежні – коли читання заходило з перших сторінок.
Ану, діліться враженнями, друзі: за якими критеріями ви обираєте книги? Бо сліпо вірити анотаціям особисто я не вмію. Просто нещодавно геть ніякий відгук мало не знеохотив мене до купівлі книги. А книга виявилася просто неймовірною!
Траплялися й протилежні випадки – коли десяток захопливих відгуків мав би переконати мене – цей роман просто зобов’язаний стояти на моїй полиці. А потім враз – шалене розчарування. Книга – слабка та нудна…
Локдаун силоміць змінив звички багатьох книголюбів, бо ж до книгарні зась. Хоча… дивно – вам траплялося бачити черги у книгарнях? Смішно, правда ж? Тому навіть таким шаленцям, як я, котрі перш ніж обрати книгу, обнюхають половину полиці, обдивляться десяток новинок на якість друку, оформлення палітурки, верстки та шрифту всередині, доводилося задовольнятися купівлею книги через інтернет. Звісно, любов до запаху задрукованого паперу нікуди в мене не зникла. Вона просто акумулювалася в мені, як невитрачена енергія. Тож передчуваю, коли днями переступлю поріг книгарні, "зависну" там на декілька годин.
Перед тим, як купити книгу, я зазвичай намагаюся прочитати декілька сторінок спочатку або зсередини – за цим одразу помітно манеру письма автора, а це багато про що свідчить.
Якщо декілька моїх близьких друзів, які мають схожі зі мною читацькі смаки, радять новинку – то моя увага буде до нею пильнішою, проте кінцеве рішення все ж таки буде після ознайомлення зі стилем письма автора.
Обкладинка книги для мене дуже важлива. Знаю, що це моя суб’єктивна думка, проте книги, які я читаю, мають бути з "гарним обличчям". Мені завжди сумно від того, що якісні книги виходять з нецікавими або ж геть незрозумілими палітурками. Але розумію, що автор в одному зі ста випадків "має слово" щодо вибору обкладинки, коли видавництво працює з його текстом.
Якість друку (папір, верстка, розмір шрифту) теж відіграє не останню роль у моєму рішенні – придбати чи ні.
Якщо говорити про дитячу книгу, то ілюстрації оцінюю майже так само прискіпливо, як і сам текст. Бо малюнок корівки має нагадувати корівку, а не пришельця із космосу.
Ціна? Тут питання спірне. Якщо захоплююся роботами письменника й прочитала шість його попередніх книг, то, ймовірно, сьому теж придбаю, навіть якщо її ціна буде вищою, аніж спершу розраховувала.
Задля власного заспокоєння ніколи не рахую, скільки витрачаю на книги впродовж року. Але певна, коли б полічила, ця сума мене дещо збентежила б. Тож щоразу заспокоюю себе тим, що добряче економлю родинний бюджет, позаяк чимало книг беру у бібліотеках, та й ще маю трійко подруг, із якими активно обмінююся новинками. Ми з дівчатами зумисне зустрічаємося у Львові на каві і кожна із нас несе додому торбу із 12-15 нечитаними авторами.
Прикро, що восени 2020 через всесвітню пандемію відмінили стаціонарне проведення Форуму видавців, відтак дуже багато книг просто загубилися й стали невидимими для читачів. Про них не писали й не говорили. А загалом у нас дуже велика проблема щодо книжкового анонсування та менеджменту. Проте це вже тема для іншого допису.
Буду дуже рада, якщо у коментарях ви поділитеся двома думками:
Про авторку: Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.