Понад 25 скульптурних образів, серед яких Андрей Шептицький, Іван Франко, Любомир Гузар, Мирослав Попович, Мирослав Скорик, Євген Станкович, Валентин Сільвестров, Ліна Костенко, Іван Марчук, Іван Малкович, Сергій Жадан, Остап Ступка та інші, діти мають можливість пізнати не лише на словах, а й через доторк. У львівську школу-інтернат №100 "Відомі постаті України" переїхали з Дому Франка, де експонувалися до 165-лiття Iвана Франка та з нагоди відзначення 30-ї річниці Незалежності України, інформує "Еспресо.Захід".
Як розповів нам Данило Книшук, ідея показати скульптурні портрети незрячим дітям виникла цілком випадково, коли художник видивлявся у межах Львова наступну локацію для свого проєкту. До слова, перед Львовом виставка досить довго експонувалася в Івано-Франківську (зокрема, у краєзнавчому музеї, франківському театрі тощо). Будівля, яка привернула увагу Данила Книшука, коли піднімався до Дому Франка, виявилася школою для незрячих дітей. Ідея представити виставку саме в цих стінах виявилася взаємно цікавою.
"Це дуже щемливе відчуття – спостерігати, як діти пальчиками перебирають усі виступи і заглибинки скульптури, – ділиться думками Данило Книшук. – І водночас зріла думка, що ц насправді не їхній недолік, а їхня особливість, яку не треба ховати. Наше суспільство має вчитися співіснувати з особливими людьми. Поки що це не завжди йому вдається. Але йти до цього треба".
Вартує уваги, що скульптурні портрети авторства Данила Книшука максимально точні не тільки зовнішньо: авторові розходиться, щоб схожість була і внутрішньою. Для цього, якщо йде мова про портрети сучасників, він з цими сучасниками намагається багато спілкуватися, записує з ними інтерв'ю. А ще персонажі мають йому чимось дуже подобатися, як – до прикладу – Андрей Шептицький тим, що допомагав молоді вчитися у Європі.
"Перша моя вища освіта – інженерна – в Івано-Франківському Національному технічному університеті нафти і газу, – розповідає художник. – І саме там я зрозумів, що є загальна програма освіти для всіх. А якщо хочеш знати щось глибше, то мусиш тоді ці знання по зернинці здобувати уже самостійно. Цю версію підтвердило і моє подальше навчання в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури за спеціальністю "Монументальна скульптура". Особисте спілкування з майстрами дало мені значно більше, ніж роки офіційного вишколу. А чому тримаюся реалізму? Бо він у ракурсі скульптурного портрета – вічний".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"!Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.